На це запитання відповідає головний державний інспектор ветеринарної медицини Шполянського району Володимир ОВЧАРЕНКО:
— У звязку з прийнятим Законом України №1648 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин», який набрав чинності з 20 вересня 2014 року, статтею 10 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» передбачено наступне.
Роботи з ідентифікації та реєстрації тварин, що утримуються і розводяться у господарствах фізичних осіб, здійснюється виключно за рахунок коштів держави. Попри те, що в багатьох подвір’ях шполян є чимало свиней, ринки району невдовзі можуть залишитися без м’яса. І причина цьому досить неординарна і не залежить від місцевої влади — немає чіткого механізму ідентифікації свиней. Вірніше, він є, і закон Президент України підписав про безкоштовну ідентифікацію тварин у приватному секторі, та от чомусь зміни до бюджету для виконання закону до цих пір не внесено. На ринках у м’ясних павільйонах все меншає продавців, а бажаючих купити м’ясо й сало збільшується. Попит великий, а пропозиція знижується. Не важко передбачити, що в такій ситуації ціни, які й так не низькі, почнуть повзти вгору.
Ситуація з ідентифікацією свиней у районі патова — ідентифікаційні номери і документи приватники мають лише на 10% поголів’я свиней району. Зміни до закону про ідентифікацію вступили в дію ще 20 вересня. Тобто, господарі-приватники, які до цього не встигли за власний кошт отримати документи та ідентифікаційний номер на порося, тепер мають право все це отримати безкоштовно за кошти бюджету.
Все ніби й правильно, але кошти в бюджеті на виконання закону ніхто не передбачив. Тож і виходить, що на ринку продавати неідентифіковану худобу заборонено, а отримати документи на порося теж у людей немає можливості. Видавати ідентифікаційні номери і реєструвати тварин шполянській установі в області запропонували «заднім числом», тобто 19-м вересня. Кілька десятків шполян таки отримали документи на тварин, аж доки до ветеринарів не навідалися УБОЗівці і не звинуватили лікарів та інспекторів у корупційних діяннях.
На сьогодні ми припинили надавати послуги з ідентифікації, та людям від цього не легше. Неідентифікованої худоби багато, гроші з бюджету на виконання змін до закону не виділяються, а жити людям за щось потрібно, дітей навчати, податки платити. Подібна ситуація — у більшості господарів. Кому пощастило і придбали на продаж ідентифіковану худобу — торгуватимуть, решта — сидітимуть вдома і чекатимуть, доки у високих кабінетах розберуться і доведуть почату й ніби дуже хорошу справу до логічного завершення.
А допоки і шполянські ветеринари, і приватні підприємці пишуть звернення в область, до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, до міністерства аграрної політики. Вірять люди, що «у верхах розберуться», а якщо ні, то вже незабаром можемо стати свідками «м’ясного» бунту не лише в Шполі, а й в інших районах, бо там ситуація є ідентичною зі шполянською. Щоб уникнути соціальної напруги серед населення, потрібно або відтермінувати цей закон на певний час, поки вишукають кошти на фінансування робіт по ідентифікації тварин, або надати тимчасово дозвіл ветеринарам видавати ветеринарні довідки про стан здоров’я тварин без проведення ідентифікації та реєстрації тварин.
Але це питання можливо вирішити лише за волі чиновників вищого рівня.