Земельні питання для українського агропромислового комплексу залишаються болючими. З 2013 року ще владою Януковича було здійснено неймовірно несправедливі зміни — повноваження розпоряджатися земельними ресурсами, які знаходяться за межами сільських і міських рад, з районного рівня були передані обласному управлінню Держгеокадастру. Відтоді всі орендарі розпочали відлік часу своєї діяльності на таких землях, зважаючи до якого року попередньо були укладені угоди. Повідомляється, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру розробила пакет законопроектів, що мають регулювати земельні відносини. Але що стримує прийняття необхідних законів? З чим залишаться пересічні фермери та жителі громад після законодавчих нововведень та яких ще «сюрпризів» чекати від парламенту у земельній сфері?
На ці питання навряд чи відповість хтось із місцевих чиновників. Але більше десятка жителів села Сигнаївка минулого вівторка вирішили колективно звернутися до сільського голови Сергія Ошовського, аби той відстояв їх інтереси у декількох суспільних питаннях. Йдеться, зокрема, про територію колишньої тваринницької ферми, де осіб з 50 нині випасають домашню худобу. Пасовище знаходиться за межами села і це означає, що будь-якої миті хтось приїде і скаже: у мене є дозвіл з обласного Держгеокадастру на оренду цієї земельної ділянки, тож попрошу всіх звідсіля.
— Розумієте, цю ділянку людям виділили на усних домовленостях. Поки що ніхто на неї не претендує, але завтра вже може бути по-іншому, тому ми хочемо узаконити своє право, — пояснює житель Сигнаївки Андрій Прищепа. — Директор ТОВ «Шпола-Агро-Індустрі» Олександр Кисельов має намір навести порядок на цій території і ми його в цьому підтримуємо. Ні сільська рада, ні господарство нам не заважають випасати свою худобу, але ми не знаємо, з ким укладуть угоду на оренду там, в області. У нас ніхто не питає і з нами нічого не погоджують.
На питання, чи думали сигнаївці над тим, щоб створити кооператив і діяти від імені юридичної особи, ніхто нічого чітко не відповів. Дуже клопітка ця справа, потребує знань документації, багато особистого часу. Але без цього захищати свої права буде вкрай важко.
— То ми підемо перекривати трасу, не дамо свою землю будь-кому розбирати! — знаходять вихід деякі бунтарі.
Допомогла урватися терпцю і ситуація із місцевим кар’єром, який орендувало багато років шполянське підприємство «Будсервіс». В цьому році закінчився термін орендної угоди і на його поновлення потрібно витратити велику суму коштів за виготовлення технічної документації та придбання ліцензії. І то ще не факт, що саме з «Будсервісом» укладуть в області угоду про оренду.
А кар’єр тим часом перекрито шлагбаумом, піску ніхто не може звідти брати. Добре, хоч поки що можна рибу ловити та купатися. У попередні роки сигнаївці могли купувати пісок за знижками, а нині видобування припинено, а хто тут захазяйнує, не знає ані сільський голова, ані голова райдержадміністрації. Така ситуація не відповідає інтересам жителів громад, вважають сигнаївці і вимагали у свого сільського голови, щоб вплинув на недопущення позбавлення їх прав користуватися сільськими ресурсами, які, за їх словами, споконвіку належали людям.
Чи мають рацію жителі Сигнаївки? Так мають, адже в рамках грядущої децентралізації саме вони мають на свій розсуд розпоряджатися всіма ресурсами, що знаходяться на території громади. Але для цього потрібно ще, щоб парламент поухвалював потрібні закони, із чим зовсім не поспішає. А тим часом в області вже два роки після Революції Гідності продовжують надавати дозволи на оренду земель, не погоджуючи ні з громадами, ні з райдержадміністраціями, лише за своїми підходами. І навіть за великого бажання пану сільському голові не вдасться змінити реальний стан речей.
А ось як оцінює ситуацію в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Олег КУЛІНІЧ:
— Час, коли створювались величезні владні вертикалі, минув. Цей метод управління довів свою непрацездатність. Це все в наших умовах призводить лише до існування величезних «годівничок». Я вже говорив про ситуацію, яка склалась в органах юстиції. Але Мін'юст знайшов у собі мужність відмовитись від повноважень і передати їх на місця. Держгеокадастр, навпаки, всіляко впирається децентралізації і продовжує «тягнути ковдру на себе». Дуже хочу помилитись, але складається враження, що тут мають місце звичайні торги, на кшталт того, що раз у нас забирають одну «годівничку», то дайте взамін іншу. «Баш на баш». От цією «годівничкою» і має бути державний контроль за використанням та охороною земель.
Але залишимо осторонь корупційну складову цього питання, подивимось на це з професійної точки зору. Подумаймо, чи справді якийсь орган у Києві має дивитися за тим, щоб, наприклад, сусід не переносив огорожу, чи щоб земельна ділянка, надана для городництва, не забудовувалась? Невже з цим не зможуть впоратись місцеві ради? Тим паче в умовах, коли громади об'єднуються, і їх спроможність, і фінансова, і кадрова, буде набагато вищою.
Отож залишається лише спо-діватися на перемогу добрих намірів над прагненням зберегти «годівнички». А чи трасу й справді перекрити?
Наталія СТОРЧАК.