Михайло Дмитрович Оберемок працює тренером з дзюдо вже понад 25 років. За цей час він мав понад тисячу вихованців, які під його керівництвом завжди займають призові місця на змаганнях. Зараз він працює з більше ніж 125 дітьми у спорткомплексі «Спорт+». Ми запитали у Михайла Дмитровича про його секрети роботи тренером.
– Розкажіть, будь ласка, що для вас означає тренерство?
– Не хочу говорити про високі матерії, але головне для мене – це виховати гарних людей. Ти займаєшся з дітьми, бо розумієш, що їм це треба для всебічного розвитку – і фізичного, і морального. Це також розвиток сили волі, вміння йти до своєї мети, визначати правильні пріоритети й досягати успіху в тому, що собі запланував.
– Як досвідчений тренер, що Ви вважаєте головним у стосунках з вихованцями?
– Немає однозначної відповіді на це питання. Всі діти різні, і одному спортсменові необхідно створити умови, щоб він ставав більш рішучим, а іншого треба, навпаки, ставити в рамки дисципліни.
– Які у вас правила на заняттях?
– Коли приходять малюки, тобто молодша група, на перше заняття, я їх завжди запитую: «До вас ставитися як до дітей, чи як до дорослих?» Зрозуміло, що вони кажуть «як до дорослих», і починають поводитися як дорослі. І це усвідомлено у них відбувається. Я навчаю дітей, що можна і що не можна робити в залі, і виховую у них самодисципліну. Робота вчителя і тренера важка тим, що увагу потрібно зосереджувати на всіх одразу. Це втомлює, і дисципліна необхідна на тренуваннях.
– Ще якісь вимоги, крім дисципліни, ставите до вихованців?
– Точно не можна пити й курити, це для всіх. Ще одне моє особисте правило: я не терплю нецензурних висловлювань. Всі знають, що навіть за одне слово будуть наслідки. Я можу з ними жартувати, звісно, і з різними групами й жарти будуть різними, але не нецензурщина.
– Ваші вихованці на змаганнях завжди серед перших. Які секрети навчання маєте?
– Та немає секретів, просто треба працювати. Звісно, перед кожними змаганнями ми починаємо індивідуальні плани тренувань. Комусь треба витривалість, комусь техніка, ще комусь просто більше боротися. Працюємо над тим, що найбільше треба покращувати.
– На змагання їздять всі обов'язково чи тільки охочі?
– Я нікого не змушую їхати, тому що не всі приходять тільки для боротьби, хтось хоче просто укріпитися фізично. Хоча я й вважаю, що змагання необхідні для розвитку, не змушую нікого. Молодші групи беру по максимуму, бо їм треба пробувати себе, але чим вищий рівень змагань, тим менше людей їде.
– Ви тренуєте всіх дітей у групі за однією програмою, чи розділяєте на групи, як, наприклад, хлопчики й дівчатка?
– Не роблю різницю між хлопцями й дівчатами. Безумовно, різне навантаження буде для дітей різної ваги, але це залежить від дитини.
– Ваші методи тренерства змінювалися за весь час вашої роботи?
– Постійно. Якщо тренер статичний і працює в одному ритмі, він не тренер. Якщо тренер не працює над самовдосконаленням, він перестає рухатися вперед. Структура підготовки змінюється весь час, бо приходять різні діти, і їх ніколи не можна тренувати однаково.
– Як ви розвиваєтеся як тренер?
– Всіма способами, які знаю. Фейсбук для мене, як енциклопедія: я підписаний на дзюдоїстів, шукаю нові техніки, нові тактики, вчуся новому і показую дітям. Раніше у мене було класичне дзюдо, зараз я можу додавати до нього прийоми з інших видів боротьби. Коли ми на змаганнях, я спілкуюся з іншими тренерами, і ми обмінюємося новини ідеями.
Люблять свого викладача і його вихованці і знають, що він дає їм максимум своїх знань і вмінь. Владислав Мошенський, якому 14, вже чотири роки займається дзюдо. Він розповідає, що тренер вчить їх не тільки боротьби, а й дає іншу важливу інформацію: «Михайло Дмитрович розказує нам про будову організму, щоб ми вчилися краще працювати над собою. Він нам дає багато нових прийомів, і розказує це поступово, так що ми встигаємо все зрозуміти».
Восьмирічні Вероніка Гончаренко і Влада Вербівська в один голос говорять, що Михайло Дмитрович чудовий тренер: «Він добрий, завжди нам допомагає. Він дуже крутий».
Інна Мальчик, директорка комплексу «Спорт+», говорить про Михайла Дмитровича як про чудового викладача: «Він для своїх вихованців як наставник, дає їм інформацію і мотивацію. Я інколи зазираю до них у зал під час тренування, щоб насолодитися атмосферою команди й дисципліни. У нього все так чітко, що мені й самій хочеться вболівати за дітей».
Олександра Лісогор