Юрій Бакалов про перший рік роботи та перехід «ЛНЗ» у профі

Як комплектувався склад команди на сезон у Другій лізі, хто може стати потенційними новачками клубу, зміни на тренерському містку та який футбол очікує на вболівальників «ЛНЗ». Про все це і навіть більше - в інтерв’ю головного тренера ФК «ЛНЗ» – Юрія Бакалова.

Юрій Бакалов – титулований український тренер. У різні періоди він очолював черкаський «Славутич», київський «Арсенал» та львівський «Рух». З останнім нинішній керманич «ЛНЗ» виходив до Прем'єр-ліги. А вже цього року оформив з лебединцями "золотий дубль" аматорського чемпіонату – вперше за 17 років.

– Юрію Михайловичу, ви вже майже рік працюєте в «ЛНЗ», почали будувати нову команду. Що вийшло? Що на стадії опрацювання? Які враження від виходу аматорського футбольного клубу на професійний рівень за рік?

– Загалом, рік був непростий. Це пов’язано із різними факторами: у першу чергу, пандемія – у цьому плані були складнощі. І в підготовці команди, і в тренуваннях. Через це перше коло довелося закінчувати раніше, ніж хотілося.

За цей рік зроблено багато. Не тільки мною, а й командою. Одній людині було б важко досягти такого результату. У першу чергу стояла задача переформатувати команду, адже у майбутньому, вже через рік, ми стартуємо у другій лізі. Була проведена колосальна робота усім тренерським штабом по селекційній роботі, бо ще не було селекційної служби. Передивилися багато хлопців, пристойно омолодили команду, перезарядили. Не дивлячись на те, що прийшла «не обстріляна» молодь, в нас були дуже хороші ігри. Тому вважаю, що та робота, яку клуб розпочав – вдалася.

Зіштовхнулися із великою проблемою: аматорський рівень – це аматорський рівень. Сюди складно залучити хорошого, якісного футболіста. Вони хочуть “вищий рівень”. А для нас головне не заманити, а запросити футболіста, щоб він пішов на контакт до тренера і футбольної команди.

У тренувальному процесі не буває гладкої дороги – є мінуси, є плюси. Оцінку ставити собі не візьмуся, цим повинно займатися керівництво, спеціалісти. Але, якщо команда по фінішу сезону виграли аматорський кубок, взяла чемпіонство цього року, думаю, що ми йдем правильним шляхом.  

– Ви сказали, що футболістів було складно запросити у команду. При цьому за останній місяць у команду прийшло 10 новеньких, 4 з яких грали в УПЛ, а ще 6 – у першій лізі. Завдяки чому вдалося посилити склад команди такими футболістами?

– Однієї якоїсь причини тут немає. Перші “ластівки”, які прийшли після нового року – це досвідчені футболісти, яких я знав по роботі у Прем’єр-лізі. Можна розповідати про різні моменти – фінансовий критерій чи ще щось, але в першу чергу вони прийшли до тренера. При запрошенні футболістів акцент не робився на фінансову частину. Я розповідав хлопцям, яких запрошував, про ті проєкти та завдання на майбутнє, які є в планах і мені було важливо почути та побачити реакцію хлопців на почуте. Тобто, якщо їм цікаво було працювати із цим тренером, над цим проєктом, на довготривалу перспективу, тоді ми далі продовжували розмову і потім з’ясовували інші нюанси.

А далі... ви ж знаєте, футболісти між собою – «циганський табір». Інформація добре чи погано швидко передається далі. Якби у нас робота була просто «для галочки», то жодними грошима футболістів сюди б не заманили. А оскільки хлопці бачили, що команда розвивається, інформація пішла ширше й ширше… далі було значно легше вже розмовляти із ними. Деякі футболісти самі передзвонювали, цікавились. Так потихеньку все і ліпилося.

– А чи були такі гравці, для яких фінанси були на першому місці і їм важливо було отримувати тут і зараз певну суму в контракті, через що дороги розійшлися?

– Були. Тут немає чого приховувати. Коли на першому етапі при першій пропозиції починали розмову про фінансові умови, які, м’яко кажучи, у голові не вкладалися (думали, що тут клондайк і можна “рубанути капусти”), то ми відразу припиняли подальші розмови.

– Змінилось два ешелони футболістів: перший ешелон пішов взимку і зараз 10 людей пішло, 10 прийшло. Але ж всіх потрібно підганяти під єдине ціле?

– Так, звісно. Це, напевно, найбільша складність, яка стоїть перед нами сьогодні. Не дивлячись на те, що ми провели короткотерміновий збір і спробували все об’єднати, проблеми ще залишилися. І ще будуть. Складно сказати, скільки часу це займе. Якщо брати спортивну складову: ми закінчили із хлопцями 30 червня фінал із “Вікторією”, а вже 25 липня стартує друга ліга. Хлопці, які закінчили рано – у них вже була відпустка. Ми знали, кого будемо запрошувати, розсилали їм індивідуальні плани. Та швидко поєднати усіх в одне ціле, не дивлячись на кваліфікацію, все одно важко.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

– У вас змінився тренерський штаб. Замість Тараса Іллінського (він пішов тренувати МСК “Дніпро”) прийшов Віталій Шпанюк, відомий український тренер, що працював у Збірній Україні з 2013 по 2016 році, у тому числі й на Євро-2016 був. Що він приніс у тренувальний процес?


– 
Багато чого. Васильович така людина, яка не стоїть на місці. У багатьох командах працював. Я його запрошував ще коли прийняв “Арсенал”. Я перші кроки робив і УПЛ перші кроки робила. Шишки набивали саме тоді. Я його також запрошував у команду УПЛ, хоч і не довго ми там працювали.

Що приніс? По-перше – це новизна. Людина, яка завжди рухається, не може просто сидіти та бити байдики. Інколи його навіть хочеться зупинити, забрати комп’ютер. Він завжди шукає тренувальні програми. Спочатку він позиціювався, як тренер по фізичній підготовці. Сьогодні ж він пройшов усі тренерські категорії, має ПРО-ліцензування та може сам працювати головним тренером. Якщо брати якийсь шампунь 3 в 1, то Шпанюк це навіть не 3 в 1, а 5 в 1. Це та людина, якої не вистачало. Людина, яка прогресує, один із кращих в Україні.

Це тільки великий плюс і навіть хлопці та керівництво зрозуміли це. Так, він трохи не простий – десь вимогливий, але мені такий і потрібен. Я ніколи не боявся запрошувати помічника, який у певній сфері деякі критерії знає краще, ніж я. Шпанюк у певних моментах краще, ніж я. Він говорить правду, не аплодує коли погано, а говорить, що погано. Я від себе вимагаю багато, так само відношуся і до футболістів. Він – так само. Я думаю, що це лише позитив для нашої команди.

– Які футболісти вам в цілому потрібні? Є ж якийсь портрет або декілька портретів ідеальних футболістів для Юрія Бакалова: вік, стиль футбольний, з татуюваням чи “тихоня”?

– У моєму розумінні ідеальних футболістів не існує. Якщо створити портрет ідеального футболіста, то будемо малювати збірний образ: швидкість Роналдо, інтелект Мессі. Таких немає, хай хлопці не ображаються. Потрібно дивитися на футболіста з точки зору чи підходить він по філософії, по стилю команди.  

Є різні критерії: і швидкісні, і розумові, і технічний бік. Ми відслідковуємо велику кількість футболістів і найголовніше, що для мене важливо – це людські якості футболістів. Тому що я звик, що обстановка всередині команди була сімейна, як одне ціле. Без цього дуже складно. Бо якщо у роздягальні чи поза роздягальнею бардак чи дискомфорт – нічого не зліпиш. Футболісти, як і тренери та керівники, повинні мислити однаково.