ВІДКРИТО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ НА ЧЕСТЬ ГЕРОЇВ
Відзначенню Дня пам’яті Героїв Крут цьогоріч надали особливої ваги у навчальних закладах Шполянщини. Зокрема, директори Лебединських НВК №№2 і 3 Сергій та Лідія Осаули, будучи сотниками Лебединського козацького куреня ім. П.Дорошенка, об’єднані тематичні заходи розпочали біля центрального в’їзду на територію Шполянської меблевої фабрики, де знаходиться штаб Шполянської районної «Самооборони Майдану». Активісти цієї громадської організації днями встановили тут меморіальну дошку на честь загиблих воїнів в зоні АТО на сході України. Символічним було урочисте відкриття і освячення пам’ятного місця саме 29 січня — в день, коли майже 100 років тому за Україну загинули в нерівному бою із тим же агресором мужні молоді воїни. У заході взяв участь голова Шполянської райдержадміністрації Володимир Потапенко, учні та вчителі Шполянської гімназії № 3, громадськість міста, а також приїхали «самооборонівці» з Ватутіного, Лисянки, представники волонтерського руху Звенигородщини, бійці батальйону «Черкаси», які на даний момент перебувають у відпустці.
А МИ НАШУ СЛАВНУ УКРАЇНУ, ГЕЙ-ГЕЙ, РОЗВЕСЕЛИМО!
Вшанування Героїв Крут і учасників антитерористичної операції продовжилися цього дня у центрі Лебедина. Козацькі рої шкільних республік Лебединських НВК №№2 і 3 вишколились біля Обеліску Слави та сільської пам’ятної дошки Героям Небесної Сотні. Гімн України та пісня «А ми тую червону калину підіймемо!» у їх виконанні, здавалося, лунали аж до всіх околиць села. Під час урочистостей до учасників зібрання звернувся голова райдержадміністрації Володимир Потапенко, який, відзначивши патріотизм юних лебединців, наголосив, що саме Путін об’єднав український народ та пробудив почуття любові до рідної землі мало не в кожній людині, котра раніше й не переймалася такими речами. Володимир Миколайович також зупинився на історичних подіях — протистоянні армії Муравйова і молодих захисників України. «Краще б наші сусіди приходили до нас з хлібом, а не зі зброєю, адже ми боронимо завжди свою землю до кінця!» — сказав Володимир Потапенко. Також до громади промовили сільський голова села Лебедин Олексій Рудас, директор Лебединського НВК№3 Сергій Осаула, воїни АТО Дмитро Богданов, Дмитро Цяпкало та Василь Савицький, настоятель Свято-Преображенського храму УПЦ КП отець Іван Келеман, координатор штабу Шполянської районної «Самооборони Майдану» Сергій Поперечний. Наприкінці урочистої частини присутнім воїнам АТО, які перебували на цей час у відпустці, вручили відремонтований і освячений ще на свято Водохреща народний автомобіль ВАЗ-2121.
СВІЧКА ПАМ’ЯТІ, КОТРА НАВОДИТЬ НА ГЛИБОКІ РОЗДУМИ
Флеш-моб, організований цього ж дня учнівською молоддю Лебедина, не менш вразив його очевидців. На площі, всуціль покритій сніжною ковдрою, із запалених лампадок було викладено написи: «Крути-1918, АТО-?». Діти розгорнули спільно вишитий рушник єдності довжиною у декілька метрів та зачитали віршовані рядки про подвиг героїв-крутянців, порівняли його з подвигом, сучасних захисників, котрі власним життям обороняють нашу державу від підступного агресора.
ЯКЩО НЕ РОБИТИ ВИСНОВКІВ — МИНУЛА ТРАГЕДІЯ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ЗНОВУ
Не менш зворушливою була урочиста лінійка, присвячена пам’яті Героїв Крут, у Лип’янській ЗОШ. Ведуча заходу, педагог-організатор Олена Бакуменко разом з учнями школи висвітлили цю трагічну сторінку української історії, декламували патріотичні вірші та демонстрували тематичні відеоролики. Останній цікавий тим, що змонтований колективом власноруч і розповідає про всіх односельчан, котрі беруть участь на даний час в антитерористичній операції. Пані Олена наголошувала на тому, що довгі десятиліття битва під Крутами замовчувалася, а ми не знали правди. Тому, як у дзеркалі, сьогодні відображається нове зазіхання на нашу землю, знову найкращі сини нашої Батьківщини кладуть свої життя на жертовник правди і свободи… На лінійці були присутні матері бійців, громадськість села, а також воїн-доброволець, який перебуває у відпустці, Заур Ібрагімов зі своїм бойовим побратимом з Черкаського району Сергієм Кохасем. Діти вручили їм обереги — ляльки-мотанки, виготовлені власноруч, а Заур подарував навзаєм державний прапор з написами-побажаннями командира і бійців його батальйону. Директор школи Микола Гнатик подякував дорогим гостям за їх візит та побажав сили і міці у благородній і суспільно-значимій справі.
ЗАУР ІБРАГІМОВ: «ПЕРЕМОЖЕМО! В ЦЬОМУ НЕМАЄ НІЯКИХ СУМНІВІВ!»
«Ця війна змінила багатьох, змінила за рік всю Україну», — зазначила Олена Бакуменко під час урочистостей. Для багатьох учнів Лип’янської ЗОШ промайнули роки, коли вони бігали по коридорам рідної школи, долали нелегкий граніт різноманітних наук, а потім, немов птахи у вирій, розлетілися назустріч своїй долі. Одним з таких учнів був і Заур Ібрагімов, тридцятирічний юнак, який сьогодні став справжнім героєм не лише для рідної школи, а й для всього села, для всієї країни. Він добровольцем пішов захищати Україну, не зміг жити і знати, що хтось ризикує життям, втрачає його у бою, стоїть на сторожі миру і не дозволяє окупанту ступати далі просторами України. До цього працював сантехніком у санаторії м.Черкаси. І вже майже півроку його життя й світобачення зазнали кардинальних змін. У свій час хлопець не служив у ЗСУ, але за вкрай короткий термін пройшов вишкіл і став відмінним зенітником. Каже, що головне потрібно мати бажання — тоді дуже швидко всьому вчишся, а під час бою досвід приходить відразу, не встигаєш і зогледітися. Його вражає та деградація населення, яку бачить у східних областях щодня, дивується, де сили беруться, щоб не збожеволіти у цій гібридній війні. «Переможемо поза всяким сумнівом!» — емоційно переконує, і цю віру в ньому ніщо не знищить. «Якщо когось не влаштовує Україна і її люди, є ж простий вихід — за речі й до любої Росії, а ми зайдам своїм не поступимося ! Тим більше, що ворог наш позбавлений ідеології, там б’ються між собою чеченці з росіянами, а серед інших найманців є і кубінці, і італійці, за роботу існують тарифи…», — розповідає далі Заур. У його добровольчому батальйоні, що локалізується в гарячих точках Донбасу, перебувають справжні патріоти різної вікової категорії — від 18-річних до сивочолих дідів. Переважно всі — із західних і центральних областей, зі східних — одиниці. Є відчайдухи серед населення, навіть серед підприємців, які постійно допомагають українським воїнам. Чи довго ще доведеться тримати удар і стримувати ординську навалу? Ніхто цього поки що не коментує…
Наталія ДАВИДЕНКО. Фото Віктора КРАВЧЕНКА і автора.
Заур Ібрагімов з першою вчителькою Ольгою Твороговою