Знімаючи маску з обличчя

Чи траплялося у вашому житті так, що за певних обставин людина, яка тривалий час справляла на вас добре враження, завжди здавалася милою і вихованою,  враз перетворювалась на злого монстра, в очах якого палав вогонь ненависті. І навпаки – той, кого ви зазвичай сприймали як злого бурчуна, завжди чимось невдоволеного,  за певних обставин враз перевтілювався на добру і співчутливу людину. Лише одна  життєва обставина  може зірвати маску з обличчя, і перед вами – новий образ.

«Якось я приніс на роботу бездомне цуценя. Так вийшло. Я знайшов цуценя за п'ять хвилин до початку робочого дня. Песик був брудним і непоказним сином дворняги. Я сховав його в кутку кабінету, але ... щеня наполегливо виповзало звідти і пищало. У результаті його побачили всі мої колеги.

... і полетіли до моїх ніг людські маски ...

Ось дуже добренька і товариська секретарка Марина Вікторівна. Молода і сміхотлива. Її вміло нафарбоване обличчя дивним чином скривилося при вигляді брудного цуценяти:

 – Олексію Олександровичу! Ви що не гидливий зовсім?! Бруд розвели тут ... Її яскрава, добра маска вщент розбилася недалеко від сучого синочка, що весело махав брудним хвостиком...

Ось прибиральниця, Ніна Володимирівна. Вічно втомлена, буркотлива і зла на всіх літня жінка. Раптом її зморшкувате обличчя розпливлося в усмішці: –– Ой, хто тут у нас такий хвостатенький?! Олексію Олександровичу, це по роботі відвідувач, чи за особистим?!

 Біля моїх ніг лежала зім'ята зла маска, а я бачив чуйне і найдобріше обличчя.

А ось мій колега Сергій Іванович. Завжди послужливий, чуйний і люблячий всіх навколо чоловік. І анекдот розповість, і твоєму анекдоту-посміхнеться. Він того дня далі порога мого кабінету не зайшов. Болісно скривившись, Сергій Іванович заявив що бездомні тварини – це бруд і хвороби ... Біля моїх дверей лежала брудна, тонка маска усміхненого лицемірства ...

Але більше за всіх мене вразив мій начальник, Анатолій Сергійович ... Будучи завжди суворим, незадоволеним і не готовим до діалогу, він просто і відразу заявив:

–М-да, Олексію Олександровичу ... здається тобі потрібна відпустка на сьогодні ... ти ось що, бери-но цього молодика і вирушай додому ... Є речі і важливіші за роботу. Тільки ти, це ... Не викидай цуценя ... Жива істота все-таки ...  – і, зніяковіло знявши маску неприступного керівника, боязко посміхнувшись нам з цуценям, зник за дверима ...

... Біля моїх ніг лежали маски людей, з якими я спілкувався щодня протягом багатьох років ... Але, несподівано я зрозумів, як мало я знав цих людей ...

Олексій Прокурор