Благими намірами вистелена дорога до пекла: чому Соболівка лишилась спортивного майданчика

На минулому тижні редакційний телефон аж почервонів від кількості дзвінків жителів Соболівки. Всі, як один, емоційно обурювалися резонансною подією, що сталася посеред білого дня у вівторок: працівники відділу освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської райдержадміністрації на чолі з начальником Павлом Вербівським приїхали до села, вирізали на шкільному спортивному полі все, що на ньому знаходилося — футбольні і гандбольні ворота, баскетбольні стойки, снаряди, гімнастичні стінки. Усе це вантажівкою успішно й безперешкодно вивезли у невідомому для селян напрямку. Чому районні чиновники вдалися до такого кроку і хто ініціював таке непопулярне рішення, розбиралася «Шполяночка+».

Слід зазначити, що Соболівський НВК, реорганізований торік із 9-річної школи у школу початкових класів, є комунальною власністю Шполянської районної ради, яка делегувала повноваження розпоряджатися її майном відділу освіти у справах сім’ї, дітей та молоді Шполянської райдержадміністрації. Спортивне поле з належним інвентарем, який був встановлений там близько три десятиліття тому, — теж знаходилося у розпорядженні цього структурного підрозділу РДА.

Однак деталями підпорядкованості та відповідальності в селі ніхто ніколи не переймався, селяни вважали цей спортивний майданчик своєю комунальною власністю, де постійно проводили своє дозвілля діти, старша молодь, навіть дорослі, які ведуть спортивно-здоровий спосіб життя. Один із таких громадських активістів — соболівчанин Олександр Пересунько, який років зо п’ять тому назад, спільно з тодішнім вчителем фізкультури власним трудом виготовили із старого шкільного матеріалу і змонтували спортивні снаряди на цьому полі. Ними із задоволенням користувалася сільська молодь. За словами селян, хлопці приходили сюди підкачати м’язи, набути здорового спортивного вигляду. Приїхавши після занять у Товмацькому та Скотаревському НВК, старші учні теж відразу прямували на сільський стадіон, де завжди було велелюдно.

— Того, хто це зробив, совість не мучить? Не було б так образливо, якби то все вкрали… Напевне, що спорт не в моді, краще пиячити, курити, займатися дурницями? Я обіцяю, що знайду час і кошти і побудую новий майданчик, можливо пройдуть роки, але там будуть стояти спортивні снаряди! Ми самі їх будували, за власний рахунок, школа надала тільки ржаві труби. Молодь ходила, займалася, подаючи гарний приклад. Так ні, потрібно все продати, розвалити, аби тільки отримати ті копійки. Образливо дуже…, — написав у своєму дописі в соціальній мережі Олександр Пересунько.

 

Ми поцікавилися у директора Соболівського НВК Галини Карпенко, чому сталася така подія, що неприємно здивувала соболівську громадськість. За її словами, цим полем немає можливості опікуватись, оскільки відповідальної особи — вчителя фізкультури немає в штаті. А сама вона, вчитель вищої категорії, через скорочення штату вимушена опікуватись навіть господарськими питаннями.

— Нещодавно я написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, бо несила надалі витримувати, як кажуть, між вогнями. Багато в мою адресу «камінців сиплеться», але я не в змозі врятувати ситуацію, щоб школа отримала нові можливості для розвитку. На жаль, її доля у перспективі є примарною, після реорганізації залишилося тут три педагога, скоротили штат настільки, що мені самій доводиться виконувати навіть господарчі завдання при надвисокій відповідальності. Пріоритетом для мене, як педагога, є здоров’я і безпека дітей, за яких я особисто відповідаю. Тому при виявленні пошкоджень старого обладнання на шкільному спортивному полі, розуміючи, що це непопулярні дії, я не могла не повідомити відділ освіти про загрозу можливого травмування учнів, та й коли ввечері там діти граються, теж з мене відповідальність не знімається. А вже там, у відділі, приймали рішення, що із цим робити, бо це в їх компетенції, — розповідає пані Галина.

А вирішити проблему відділ освіти міг по-різному. Наприклад, спланувати відновлення або ремонт обладнання, залучивши до вирішення проблеми сільську раду, яка, до речі, якби знала про такий радикальний підхід, беззаперечно допомогла.

— Ми б обов’язково позитивно розглянули звернення, якби до нас звернувся відділ освіти, — запевняє сільський голова Соболівки Валентина Яцентюк. — Але сільську раду, на жаль, ніхто навіть не повідомив про те, що виникла така проблема, ніхто нас не ознайомив із відповідними документами: протоколами комісії, що виявила пошкодження і встановила аварійність, експертними висновками, рекомендаціями тощо. Нас навіть не поставили до відома, що спортмайданчик демонтують! Виникає одне логічне запитання: на початку навчального року проводилася інвентаризація шкіл, то чому ж тоді не виявили непридатність, а лише тепер?

Та вочевидь, чиновникам було більш прийнятно здати частину снарядів на металолом. Хоча, як запевняє керівник відділу освіти Шполянської РДА Павло Вербівський, частину реманенту таки полагодять та віддадуть… ні, не назад у Соболівку…, а у військовий комісаріат, щоб зробити спортмайданчик для призовників.

Всі ствердження керівника освіти про дії в межах компетенції, про акт списання та аварійність конструкцій — є прийнятними, тільки де в цій історії інтереси самих соболівців та жителів навколишніх сіл, які тепер взагалі не мають ніякого майданчика для занять спортом? Проте, стратегічне мислення ніколи не було сильною стороною чиновництва.

Після демонтажу снарядів сільська рада звернулась до голови райдержадміністрації Володимира Потапенка і голови районної ради Олександра Кузуба, аби пояснили, чому без відома сільської громади прийняли рішення ліквідувати спортмайданчик і негайно виконали його.

— Такі дії районної влади виглядають щонайменше дивно, — обурюються у селі. — У час, коли всі начебто занепокоєні розвалом села, яке вимирає, районні управлінці забирають останні можливості хоч якось повноцінно розвиватися тій молоді, котра досі там залишається.

Невже нинішній владі, котра так старанно декларує благі наміри, до вподоби залишена ними картинка в центрі Соболівки, де про вже колишній стадіон нагадують лише залишені автомобільні шини, вкопані в землю? І що тепер буде на місці колись галасливого спортивного поля, на якому тримали себе в формі і старі, й молодь?

Сергій ЗУБАТОВ