Минулі вихідні ми, представники волонтерського центру при міській раді, побували у зоні АТО, де відвідали наших воїнів-земляків на передовій Луганщини.
Перша зустріч відбулася в Сєвєродонецьку, де було передано адресну допомогу бійцям-побратимам від шполянина, учасника бойових дій Олега Слободяника, який рік тому у складі 80-ої ОДШБ захищав село Нижньо-Вільхова, Макарове та Станицю Луганську Луганської області. Хлопці дуже вдячні побратиму Олегу за його чуйність і турботу, передали вітання та найкращі побажання.
Коли сонце перекотилося за половину дня, ми поспішали до своїх земляків, які уже чекали на нас.
Село Трьохізбенка — це територія, яка розділена річкою Сіверський Донець. З одного боку — українські війська, з іншого — ЛНРівці-терористи. Там, на передовій, перебуває наш земляк-шполянин Ростислав Гуцало. Вигляд має звичайного підлітка, але коли ми з ним поспілкувалися, відразу відчули залізний характер, він — воїнснайпер. В одному взводі з ним служить ще один наш краянин із Матусова — Сергій Білик. Передавши адресну допомогу та допомогу, яку зібрали шполяни всім миром, ми вирушили в село Старий Айдар, де на нас чекали бійці-земляки Руслан Білаш, Сергій Семко, Сергій Тригуб із Скотаревого, Віктор Іщенко із Водяного. Коли ми до них прибули, була уже глибока ніч, але нас дуже радо зустріли, запросили до вечері, пригостили борщем.
Поспілкувавшись із замполітом, майором Анатолієм Панфіловим, стало надзвичайно приємно, адже він висловив похвальні слова на адресу шполян, особливо там пишаються Русланом Білашем, який має золоті руки.
Нам довелося заночувати у наших хлопців. Не дуже спалося, кожні декілька хвилин було чути позивні із рації, попередження про провокації з боку непроханих гостей. Було чути, як бійці кожні дві години змінювали один одного на чергуванні. Хотілося і собі одягнути бронежилет і каску, вийти разом із ними на лінію розмежування,- де якихось 200—300 метрів розділяють на «чужих» і «своїх».
Наступного дня знову рушили в дорогу — до Станиці Луганської, де на нас чекала молода родина Олексія та Тетяни Козуб із двомісячним сином. Вони втікали із окупованого смт Лутугіно, де життя перетворилося на суцільне пекло.
І знову тривали довгі години дороги, тривалі роздуми про довгождану перемогу над дикими зайдами...
Від імені наших бійців щиро завдячую всім, хто надав їм допомогу: міському голові Сергію Кравченку, директору ТОВ «Маяк-Агро» Михайлу Богачу, директору меблевої фабрики Володимиру Джавазі, керуючому Шполянським відділенням «Райффайзен банк Аваль» Вадиму Логвінову, ФГ Донченко (с. Лип’янка), приватним підприємцям Ігорю Кукурузі, Анатолію Носуличу, Сергію Данілову, Станіславу Стеценку, учням міської школи №2-ліцею та міської школи №3-гімназії.
Сергій КЕПША, керівник волонтерського центру.