Майже 10 років тому на Шполянщині зорганізувалася спілка моряків, до складу якої входить понад 100 осіб. Її керівник — мічман Олександр Хабленко, його заступник — гвардії старший мічман Валерій Шапошник. Члени спілки беруть активну участь у справах громади міста та району, підтримують усі добрі починання. Наприклад, Юрій Плосконос — помічник народного депутата, Віктор Чайка — учасник АТО, юрист Василь Литвин захищає права пенсіонерів на пільговий проїзд в громадському транспорті, Анатолій Вдовиця — художник із Скотаревого, виставка картин якого знаходиться у центральній районній бібліотеці, Юрій Савіовський — фермер із Надточаївки. Серед них — і почесний громадянин Шполи, ветеран війни і праці Володимир Флоріанович Зданевич. У передноворічні дні його відвідали друзі — активісти спілки моряків. Господар дуже зрадів гостям, своїм спілчанам, яких він називає «моряками усіх морів». Володимир Флоріанович запросив гостей до столу, поділився спогадами про своє життя. Пам’ятає усе до найменших подробиць із самого дитинства...
Народився на Хмельниччині у багатодітній родині. З малих років — праця на землі, допомога батькам по господарству. Було 14 років, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Кілька разів забирали на підневільні роботи в Німеччину, але вдавалося втекти. Коли виповнилося 17, сам прийшов до військкомату, де відібрали для служби на флоті, бо про це мріяв з дитинства, на флоті служили його дід, батько і старший брат. Впродовж семи років (1944—1951 рр.) служив на крейсері «Ворошилов», ходив у походи Чорним та Середземним морями. Військове звання Володимира Зданевича — гвардії старшина І-ої статті. У пам’яті сивочолого ветерана збереглися усі епізоди флотської служби.
Зі сльозами на очах згадує голодний 1947-й рік, коли його сім’я бідувала на Хмельниччині... Володимир попросив у командира корабля мішок хліба і відвіз його рідним. Розповідає, як воювали з німцями, як їх переодягли у цивільний одяг і на торговому судні відправили в Італію, де моряки забирали залишені військові кораблі і відправляли їх на Батьківщину.
Після демобілізації у 1951 році Володимир Флоріанович приїхав у Шполу і залишився тут назавжди. Обжившись та збудувавши дім, невдовзі забрав до себе обох батьків. Трудовий стаж — 64 роки на різних підприємствах нашого міста. Його біографія — це ціла епоха розвитку і становлення Шполянщини. Більшу частину свого життя віддав Шполянському райавтодору, усі дороги нашого району збудовані ним.
Нині довголіття Володимира Зданевича активне, він небайдужий до усього, що зараз відбувається в Україні, веде здоровий спосіб життя, ніколи не палив, не боявся жодної роботи і не лукавив. Велику роль відіграє й спадковість — батько прожив майже 100 років...
Моряки-спілчани побажали здоров’я, бадьорості духу. Володимиру Флоріановичу багато чого довелося пережити, до усього ставиться по-філософськи, мудро... А флотська світлина крейсера «Ворошилов» — завжди на видному місці.
Андрій СЕРЕДА.