Чи багато громадян України є непохитними у цьому переконанні і вірі у перемогу справедливості? Принаймні у нашому районі таких людей немало. Проїжджаючи днями повз недобудований меморіал під назвою «Географічний центр України», що знаходиться на території колишнього аеродрому на трасі Умань—Черкаси, місцевий підприємець і поет, член Спілки письменників України Сергій Ткаченко побачив, що це місце рясно заросло бур’янами. Відразу відчув наплив думок обурення: «Напевно, зневірилися в тому, що окупований Крим не вдасться повернути, та вирішили, що нам не треба більше цього знаку...».
Та недовго володіла ним підступна песимістична хвиля. За мить телефонний довідник допоміг йому віднайти небайдужих ентузіастів, котрі облишили кожен свої справи і зібралися тут з косами, сапками, віниками. Не минуло й години, як бур’ян поліг від рук депутатів районної та міських рад, приватних підприємців, простих мешканців Шполи, а навколишня місцевість привітно посміхалася своїм традиційно-українським обширом. Отож можна, звичайно, загрузати у зневірі, перекладаючи вину на будь-кого, аби лиш не на себе, а можна й ділом довести свою справжню любов до рідного краю, до України. Хочеться, щоб такі вчинки стали звичним явищем у нашій громаді. Прикро лише було виявити той факт, що деякі «хазяйновиті» наші співгромадяни вже викрали бордюри навколо шпиля, в результаті чого плитка почала розпадатися.
Завдяки наявному почуттю громадського обов’язку багатьох наших трудових колективів, приватних підприємців, активістів громадсько-політичного життя наші території утримуються в чистоті й порядку, а це колективи Шполянського автопідприємства АТП-17150, яке очолює Віктор Сушко, заводу продтоварів, елеватора. Працівники управлінь райдержадміністрації, активісти ради ветеранів війни і праці пофарбували всі зупинки у місті. А коли так спільно братися до діла, то й життя навколо стане світлішим.
Наталія СТОРЧАК (фото автора).