Районна організація Українського Товариства мисливців і рибалок з-поміж п’яти десятків громадських організацій, зареєстрованих у місцевому управлінні юстиції, належить до справді дієвих, а не таких, що існують лиш на папері. Очолює Шполянську УТМР, до якої входить нині 420 осіб з усього району, вже понад 2 роки молодий мисливець, якому передано це ремесло від батька, діда та прадіда, — шполянин Олег Володимирович СЛОБОДЯНИК. За відчуттям обов’язку пан Олег одним із перших серед шполян відбув у 2014 році в зону АТО на захист держави від окупантів. Став визволителем більше десятка населених пунктів Донбасу. Був демобілізований через рік служби і, повернувшись із фронту, відразу продовжив діяльність у сфері мисливства , а також разом з побратимами організував створення ще однієї громадської організації — районної спілки учасників АТО. Про буденні справи громадського діяча і відважного воїна-захисника йшлося у бесіді кореспондента газети «Шполяночка+»:
— Олегу Володимировичу, чим на даний час живе районна організація УТМР ?
— Початок літа — це місячник тиші, адже у цей період дичина в мисливських угіддях дає свої приплоди: кабан, коза, зайці вже двічі привели виводок, гніздяться нині відтворені на півдні району природні куріпка та фазан. Але термін «тиша» не означає, що мисливці сидять без діла. Навпаки, роботи вистачає, а головне — охорона диких тварин від браконьєрів і вдень, і вночі. Готуємо також підкормки для тварин, інша назва — підгодівельні майданчики, де восени ми залишаємо корм на зиму. В разі сніжної зими у фазана виникає ризик загинути, бо кірка закриває доступ до землі, де можна знайти якусь поживу. Тому такі майданчики значно допомагають цим птахам вижити. В цьому році ми встановили їх зо два десятки у Веселому Куті, Новій Ярославці, Вітязевому, Козачанах. Торік несвідомі господарі підпалили очерет, внаслідок чого згоріли, на жаль, і підгодівельні споруди, які довелося відновлювати. Розставляємо і солонці — пристрої з мінеральними речовинами, необхідними для організму дикої тварини, особливо копитних. Триває заготівля кормів, сіносховища утримуємо в приміщеннях лісників. Ріжемо віники з молодими пагінцями липи, ліщини та засушуємо їх — буде тваринам чим ласувати взимку.
— Які дикі тварини водяться на шполянських угіддях?
— З пернатої дичини — крижень, лисуха, кулик, голуб, перепел, куріпка сіра, фазан, з хутрових звірів- заєць-русак, єнотовидна собака, лисиця руда. На копитних поки що полювання у нас заборонене, відтворюємо кабана та козу. У цю пору зайшов до урочища «Мар’янівська дача» лось. До цього вони були прохідними, але якщо у нас будуть умови (тиша, їжа, вода), то можуть і залишитись.
— Чи велика площа угідь мисливської організації району?
— У користуванні УТМР перебуває 72 тис. 620 га угідь — поля, луки, ліси, водо-болотні. Слід зауважити, що наша організація покликана в першу чергу відтворювати, а не вбивати тварин, єгерська служба здійснює контроль над процесом дуже ретельно. Коли я очолив спілку, то найперше прагнув запровадити норми етики і правила полювання на диких тварин, викорінити будь-які порушення, протистояти несвідомим людям, котрі мисливство вважають за сафарі. Разом з тим намагаюсь запроваджувати різні методи пільг і мотивацій для спілчан, враховуючи стаж та пенсійний вік.
— Чи задоволені мисливці Вашим підходом до керівництва організацією?
— Багато хто дякував за організацію минулорічного сезону, особливо важлива для мене думка людей старшого покоління. Я є прихильником суворого дотримання дисципліни і порядку у всьому, тому результати за два роки є очевидними — в нас немає скатаних полів, ніхто не наважується ганяти по угіддям квадроциклами тощо. Щоб попередити будь-які непорозуміння, я провів навесні відкриті збори для всіх членів УТМР, під час яких прозвітував про роботу, публічно та прозоро висвітили проблеми та обговорили шляхи їх вирішення. Найбільше хотілось досягти порозуміння з керівниками сільськогосподарських підприємств та фермерів, які обробляють поля, в частині спільної організації охорони. Так, плідною є співпраця в цьому напрямку з Дмитром Краченком (ГК «ЛНЗ»), Василем Колісником (ТОВ «Агро-Прогрес»), фермером з села Терешки Валерієм Ласкавим.
— Кого з активістів спілки назвете як найкращих?
— Мені приємно, що є з ким працювати на результат. Це відповідальні і трудолюбиві люди: Володимир Кобзар з Матусова, який обробляє лише 100 га, але віднайшов можливість привезти на майданчик машину кукурудзи. Це Руслан Рудніченко з Нової Ярославки, який на громадських засадах проводить роботу зі знищення хижаків, шкідників, котрі руйнують гнізда, їдять потомство. Це Володимир Кучерявий з Водяного, який зі своїм колективом періодично виїздить на рейди у відтворювальну зону, це Геннадій Бунзило зі Шполи, який забезпечує охорону майданчиків та їх будівництво. Відзначу також і бригади, які сумлінно виконують поставлені завдання — Васильківська (бригадир Валерій Римлянський), Лебединська (бригадир Олег Сидоренко), Журавська (бригадир Анатолій Мороз).
— Ви стали заступником голови спілки учасників АТО Шполянського району. Чи вдається встигати займатися справами ще й в цьому напрямку?
— Вдається. Ми з хлопцями вже придбали старий бус та взялися його ремонтувати. Коли підрихтуємо техніку, почнемо возити допомогу на фронт нашим землякам, долучимось до волонтерського руху, допомагатимемо учасникам АТО та їх родинам вирішувати соціальні проблеми тощо…
Принциповий і рішучий голова УТМР Олег Слободяник вперше вийшов на полювання, коли йому виповнилося шість років. Для нього полювання — не розвага, а спосіб життя. Трофеями ж лише тоді пишається, коли вони здобуті за класичною методикою, якої вчили його батько й дід. Вони брали хлопця до лісу і навчали усіх таємниць. Пам’ятає одну розповідь, коли під час Голодомору в ставку залишились дикі качки з підмерзлими крилами, яких люди зігріли в повітці і випустили навесні, жодної не споживши. Ставить у приклад цей вчинок людей, котрі перебували на межі життя і смерті, але не знехтували етичними правилами…
Не секрет, що тому, хто працює чесно, нелегко доводиться в житті, а він працювати нечесно не вміє і не хоче. Неодноразово вступав у конфлікти із тими, хто прагнув перетворити полювання на бойню. Відстоює правду і прагне, щоб загальні правила і закони діяли для всіх, а не для обраних.
Під час нашої розмови до офісу УТМР зайшли відвідувачі — досвідчений мисливець Юрій Косаченко привів товариша Романа Крижанівського, який виявив бажання увійти до складу організації. Каже, що умови для мисливства в нашому районі — відмінні, тож не шкода буде вносити грошові внески для доброї справи.
Полювання — це не лише улюблена справа Олега Слободяника, це для нього — ціле життя. Тож, як каже Олег Володимирович, всі добрі справи вдаються на оптимізмі. Нехай його побільше множиться серед нас.
Розмовляла Наталія ДАВИДЕНКО, фото автора