Наслідки «руського миру» і гучну роботу ворожої зброї власними очима довелося побачити волонтерам зі Шполи, які нещодавно повернулися з Харківщини. Здолавши сотні кілометрів, вони доставили до військових підрозділів північно-східної лінії оборони фронту продукти харчування, сітки маскувальні і рабиці, медикаменти, скоби, лопати, сокири, плівку та бензопилу.
Про сповнену ризиків і небезпек подорож до захисників, свою організацію та важливість допомоги армії, журналістам “Шполяночки” розповіла рентгенлаборант КНП "Лікарня імені братів М.С. і О.С. Коломійченків", голова громадської організації «Об’єднані духом» Наталія Поліщук.
“У мене це не перша поїздка до військових, — розповідає Наталія. — Раніше бувала на різних напрямках фронту, куди возили допомогу хлопцям. Були біля населених пунктів, які ще майже не ушкоджені, та ця поїздка особлива, як у плані ризиків, так і в психологічному. Ми не очікували такого повороту подій”.
Волонтери їхали, як зазвичай, за маршрутом до хлопців. Завезли у дві точки гуманітарку, віддали адресні посилки від рідних, дитячі малюнки. Обмінялись теплими обіймами, спілкувалися, як завжди, слова вдячності та радісні емоції військових при зустрічі із волонтерами-земляками.
Важкий подих війни шполяни відчули, коли вирушили до останньої точки військових підрозділів за маршрутом у напрямку Куп’янська.
“Там все опустіло — моторошне відчуття. Ми проїхали Борову, проїжджали поряд з полями, а по дорозі не зустріли жодного автомобіля ні військового, ні цивільного, — продовжила Наталія. — Втім, справжній адреналін почався, коли повернули до чергового блокпосту і почули звуки від влучань ворожої зброї”.
Аби убезпечити волонтерський автомобіль, який світлий на колір і зовсім “не помітний” для обстрілів (ред. - посміхається), водій скермував його у бік і з’їхав з дороги. Біля блокпосту на чергуванні зустріли лише одиного військового — молодого хлопця років 22-24, інші захисники вийшли на бойові позиції.
Наталя розповідає, що за життя не забуде юного солдата, в очах якого читалась порожнеча, а в тілі втома і виснаженість.
“Поки водій паркував безпечно автомобіль, я дістала і пригостила хлопця звичайними кексами домашньої випічки, — продовжує Наталія. — Як він зрадів цим гостинцям, домашнім смаколикам. В нього очі засяяли, ніби з'явився сенс до життя, молодий солдат надягнув на себе бронежилет і каску, сказавши: -"Зради цього потрібно жити". Ми не очікували, що прості кекси так підбадьорять хлопця!”.
Захисник порадив маршрут, яким краще дістатись до зазначеного пункту, куди поспішали з допомогою шполяни.
Дорога, якою поверталися додому після зустрічі із земляками, для волонтерів стала ще ризикованішою і небезпечнішою — це дорога евакуації. Там постійно доводиться остерігатися "прильотів" від ворога.
“Якби не наш досвідчений водій Віктор Шульга, не хочу навіть і думати щоб могло статися. Він нас буквально врятував, - ділиться пережитим пані Наталя. - Віктор настільки вправно виїжджав із зони обстрілів, що здається ми не їхали, а летіли волонтерським бусом — швидкістю 140 км за годину по військовій дорозі, де яма на ямі”.
Коли волонтери нарешті виїхали із небезпечної зони, почали допомагати з евакуацією. Наталя, як медпрацівник, завжди має при собі укомплектовані аптечки і медикаменти, охоче віддала необхідне пораненим військовим і цивільним людям.
Наталія Поліщук розповіла про громадську організацію "Об'єднані духом", якій трохи більше двох місяців. У ній налічується 13 осіб і три співзасновники — Наталія Поліщук, Оксана Різник, Дмитро Коваленко.
"За цей час ми здійснили чотири поїздки на фронт, переважно до військових на схід. Наразі плануємо відвідати південний і північний фронти у напрямках Запоріжжя та Суми", — каже волонтерка. — Вже оголосили збір, готуємо за запитом бійців необхідні речі".
Наталя відзначає волонтерський рух у Шполі, як такий, що підсилює згуртованість громади у допомозі армії. За її словами, щоразу до чергової поїздки готуватися їм допомагають інші представники волонтерських спільнот.
"З перших днів заснування нашої ГО нам важливо було підписати Меморандум про співпрацю з міською радою, адже команда її працівників на чолі з в.о. міського голови Олегом Кошовим 1,5 роки поспіль забезпечує сприятливі умови в громаді для здійснення волонтерської діяльності. Нашій організації виділили кабінет у приміщенні колишнього МНВК, — розповідає Наталя. — Ми тісно співпрацюємо з Благодійним фондом "Крила" - це надійні партнери, які завжди в поїздки надають автомобіль. Допомагає необхідним волонтерська група "В.О.Л.Я", волонтерка Леся Осадчук з командою, Микола Волик, засновник "Лебединської кузні", передають скоби на фронт. Також постійно надає підтримку Центр гуманітарної допомоги, що діє у Шполянській міській громаді".
У волонтерів є постійні партнери, які кожну поїздку забезпечують пальним — ПРАТ "Лебединський насіннєвий завод" (село Лебедин) та СФГ "Фаворит" (село Топильна). Завжди відгукуються небайдужі люди, які печуть випічку і готують смаколики, плетуть сітки і в'яжуть теплі речі, потужно допомагають заклади освіти і медицини, приватні підприємці міської громади.
За словами очільниці громадської організації, цього разу у зборі волонтерської допомоги військовим допомогли підприємці: Павло Мальчик, Сергій Ільченко, Володимир Плохута, ТОВ "Шполянський хлібзавод", Валентина Луцик, а також вчителі та учні Шполянського ліцею № 3.
Окрім волонтерської допомоги військовим, громадська організація започаткувала проєкт "Медики — об'єднаним духом". В рамках цієї ініціативи активісти співпрацюють із фахівцями у сфері охорони здоров'я, а саме, медпрацівниками КНП "Лікарня імені братів М.С. і О.С. Коломійченків". Жителів громади запрошують на лекції про надання невідкладної медичної допомоги, навчають, як користуватися турнікетами, джгутами, підручними речами вразі надзвичайних ситуацій. Незабаром громадська організація планує із залученням лікарів провести пізнавальні заходи по медицині для освітян, священнослужителів та вірян Православної церкви України.
На завершення розмови Наталія Поліщук, очільниця ГО "Об'єднані духом", проаналізувала важливість волонтерського руху, зазначивши, що кожна поїздка на фронт — це завжди особлива історія. На передовій когось до життя повертають прості домашні кекси, а когось - щирі дитячі малюнки і вироби. Комусь надають енергії обійми волонтерів і теплі слова підтримки, а хтось віддає зворотній зв'язок через вдячність за турботу. Перелік допомоги воїнам є не вичерпним і кожен посильний вклад від людей - важливий для збереження життя захисників.
Втім, у волонтерському досвіді Наталії довелося стикатися з іншою категорією громадян, так званими "диванними експертами". Вони знецінюють роботу простих волонтерів, звичайних господинь, які пізніми вечорами печуть пиріжки, вправних майстринь, що плетуть сітки, невтомних ковалів, що кують скоби на фронт. Проте такі "піарщики", переконана Наталія, не зупинять допомогу від небайдужих, як би вони не старалися.
Відео: Наталії Поліщук