На Шполянщині епідемічна ситуація зі сказу залишається неблагополучною. Цього року за медичною допомогою звернулися 26 жителів Шполянщини, серед них 6 дітей, які постраждали від нападів тварин (із них 22 випадки зафіксовано у Шполянській ОТГ, по одному - в Лип’янській і Матусівській громадах). Із загальної кількості 14 осіб отримали травми через порушення правил поводження з домашніми тваринами - собаками та котами, ще 12 випадків пов’язані з укусами безпритульних тварин.
У минулі роки також фіксувалися нетипові випадки: укуси кажаном та кроликом, а у 2023 році було встановлено сказ у кози, власниці якої проведено курс профілактичних щеплень.
Про ситуацію зі сказу, шляхи зараження та правила поведінки після контакту з тваринами розповідають фахівчині галузі - завідувачка Шполянського відділення Звенигородського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Марія Михайленко та заступниця начальника управління - начальниця відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Звенигородського районного управління ГУ ДПСС в Черкаській області Лариса Погасій.
Сказ, або гідрофобія (водобоязнь), є гострим особливо небезпечним вірусним захворюванням усіх теплокровних тварин і людей, яке характеризується ураженням центральної нервової системи та у всіх випадках закінчується летально.
Основним джерелом інфекції залишаються дикі тварини, передусім лисиці.
«Вірус сказу виділяється зі слиною не тільки хворих, а й інфікованих тварин - диких (лисиць, вовків, кабанів, лосів, оленів) та домашніх (котів, собак, кіз, корів, овець, свиней, кролів), а також дрібних гризунів, кажанів, їжаків, білок і навіть птахів», - пояснює Лариса Погасій.
Зараження людини відбувається через укуси, подряпини, навіть мікроскопічні ушкодження шкіри або потрапляння слини тварини (ослинення), особливо на слизові оболонки, зокрема очей. Потрапивши в організм, вірус стрімко вражає головний мозок, що завжди призводить до смерті.
«Інкубаційний період може становити від 7 діб до трьох місяців, однак іноді триває від одного до трьох років. Першими проявами є надмірна активність, гідрофобія (страх води), інколи - боязнь свіжого повітря та протягів. Проти сказу не існує ефективного лікування, але своєчасна вакцинація після інфікування дозволяє запобігти розвитку хвороби», - наголошує Марія Михайленко.
Симптоми захворювання у тварин можуть бути різними: надмірне слиновиділення, відмова від їжі та води, слабкість, пригніченість, параліч або агресивна поведінка.
Навесні ризик контактів із потенційно інфікованими тваринами зростає, адже дикі та безпритульні тварини стають активнішими та частіше наближаються до населених пунктів у пошуках їжі. Також спостерігається збільшення кількості безпритульних собак і котів, що пов’язують із байдужістю окремих власників, які відмовляються вакцинувати тварин або залишають їх напризволяще.
Проблема безпритульних тварин особливо актуальна для центру Шполи, де, за спостереженнями, вони створюють скупчення у громадських місцях. Саме вони цього року стали причиною укусів 9 мешканців міста, серед них одна дитина (район вулиці Соборної - від ліцею №1 до п’ятиповерхового будинку біля поліклініки та цукрозаводу, а також територія біля колишнього колгоспного ринку по вулицях Лебединська та Івана Гончара).
Фахівчині наголошують: власники тварин зобов’язані щороку проводити їх огляд, вакцинацію проти сказу та дотримуватися схем щеплень і ревакцинації. Обов’язковою є вакцинація собак і котів із тримісячного віку. Також необхідно негайно повідомляти медичні та ветеринарні служби про випадки укусів або травмування тваринами для встановлення нагляду та карантинування протягом 10 днів.
З початку року проводять планові щеплення собак і котів у приватному секторі.
«Сказ 100% смертельний, але розвитку інфекції на 100% можна запобігти, якщо своєчасно провести вакцинацію. У разі укусу, подряпини або ослинення тварини необхідно негайно повідомити дільничного ветеринарного лікаря, промити рану мильною водою протягом не менше 10 хвилин, обробити краї антисептиком (спиртом, 5% розчином йоду тощо), накласти стерильну пов’язку та терміново звернутися за медичною допомогою», - підкреслює Марія Михайленко.
Навіть незначний контакт зі слиною тварини або потрапляння її на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки є показанням для початку профілактичного щеплення проти сказу.
Якщо травму нанесла відома тварина - домашня чи сусідська - її не слід вбивати. Спостереження протягом 10 днів дозволяє визначити необхідність подальшої вакцинації людини.
У випадках, коли тварина загинула або є безпритульною і її неможливо спостерігати, потерпілий підлягає повному курсу профілактичних щеплень.
Продовження щеплень не потрібне, якщо тварина не захворіла і не загинула, що свідчить про відсутність сказу. Загалом у 2025 році курс антирабічної профілактики пройшли 31 із 89 потерпілих (35%), а цього року - 14 із 26 (54%). Відмова від щеплень, як наголошують фахівчині, є прямою загрозою життю.
Курс профілактичної імунізації це - не 40 ін’єкцій в живіт, а складається з 5 щеплень: 0 день, 3-й, 7-й, 14-й та 28-й день. Процедури проводяться у стаціонарних умовах, де є антирабічна вакцина та імуноглобулін. У регіоні це КНП «Лікарня імені братів О.С. і М.С. Коломійченків».
Фахівчині наголошують: сказ не залишає другого шансу - врятувати може лише своєчасна вакцинація після контакту з твариною.