Рукоділля для Тетяни Гетьман - це не просто захоплення. Це спосіб зупинити час, упорядкувати думки й створити красу, якої не знайдеш у масовому виробництві. Бісер, нитки, хрестики й намистини у її руках перетворюються на унікальні прикраси та вироби з глибоким українським змістом.
Журналісти Шполяночки дізнавалися, з чого почався творчий шлях майстрині, що надихає її сьогодні та про які вироби вона мріє в майбутньому.
Тетяна родом із села Топильна. Саме там минули її дитинство й юність - серед сільських пейзажів, домашнього затишку та щирих родинних традицій. Після школи вона пішла навчатися, але любов до творчості залишалася з нею завжди.
Ще змалечку рукоділля було частиною її життя. Як з усмішкою пригадує майстриня, перші творчі спроби були зовсім не серйозними, але дуже щирими.
«Чесно кажучи, я шила і плела з бісеру ще в дитинстві - щоправда, для ляльок. До кожного платтячка обов’язково було по кілька пар намист. Мабуть, уже тоді хотілося, щоб усе було гармонійно й зі смаком», - розповідає Тетяна.
Творчість у її родині теж мала своє коріння. Бабусі по маминій лінії вишивали, і ця тиха, зосереджена праця передалася наступним поколінням. Саме з родинних спогадів і виросло серйозне захоплення бісероплетінням.
Тетяну приваблює у цьому мистецтві і сам процес, і результат.
«Мене захоплює абсолютно все. Сам процес дуже відволікає, інколи навіть заспокоює. А ще подобається усвідомлення, що в результаті матимеш річ, якої точно немає в інших. Це щось своє, унікальне», - ділиться майстриня.
Для роботи вона використовує звичайний китайський бісер, гачки для в’язання, ліску, спеціальні нитки для бісеру та різноманітну фурнітуру. Найбільше їй до вподоби плести намиста - так звані «павутинки». Також вона пробувала створювати гердани та силянки.
Тривалість роботи над виробом залежить не лише від складності, а й від внутрішнього стану.
«Якщо є натхнення і можливість, то можу зробити прикрасу за один-два дні. А буває, що місяць ходжу, виношую ідею, “мощу” намистини в правильне русло. От як зараз: матеріал є, заготовки є, а ідею вже кілька місяців обдумую», - зізнається Тетяна.
Попри всі труднощі, бажання покинути улюблену справу в неї ніколи не виникало.
«Ні, таких моментів не було. Це настільки моє, що навіть думки не з’являється все кинути», - каже вона.
Віднедавна Тетяна почала вишивати хрестиком. І тут знову зіграли роль родинні традиції та власна цікавість.
«Хрестиком вишивала моя бабуся по маминій лінії. Потім бувало, що допомагала доньці з трудового навчання, тож певна база була. Але найбільшим поштовхом стали роботи майстринь в інтернеті. Їхні кулони з мікровишивкою просто перехоплювали подих. Я подумала: а чому б не спробувати і мені?» - пригадує майстриня.
Спершу вона вишивала на звичайній тканині, згодом перейшла на спеціальну основу для мікровишивки - і процес настільки захопив, що став ще однією творчою відрадою.
За відчуттями вишивка і бісероплетіння для Тетяни майже не відрізняються.
«І те, і те для мене - відрада. Це той стан, коли відпочиваєш душею», - говорить вона.
Першою вишивкою стало закодоване ім’я «Тетяна». Робота далася не відразу, але фінал був емоційним.
«Спочатку не виходило, але коли врешті побачила саме той результат, якого очікувала, — відчуття були такі, ніби виросли крила», - ділиться майстриня.
Натхнення для своїх робіт Тетяна знаходить по-різному: іноді в інтернеті, але найчастіше - у власній уяві.
«У мене все якось саме приходить у голову. Я починаю перебирати свої шкатулочки й коробочки, щось складати, крутити, “мостити” - і все, робота готова. Дуже надихають українські намиста. Я їх просто обожнюю - можу довго розглядати, як кажуть, “справляти витрішки”», - усміхається вона.
Для Тетяни рукоділля - це і релакс, і джерело сили.
«З одного боку - це відпочинок, а з іншого - те, що дає позитивну емоцію і внутрішній вогник. Хоч інколи можу просидіти пів дня й пів ночі, болить спина й очі, але це заняття справді запалює серце», - зізнається майстриня.
Рідні та близькі повністю підтримують її захоплення. Свої роботи Тетяна не лише зберігає для себе: частина виробів представлена в її магазинчику, а фото можна побачити на особистій сторінці та в тематичних групах у соцмережах.
Окрім прикрас, під новорічні свята майстриня створює декоративні ялинки. У творчому доробку Тетяни був і ще один напрям - створення топіаріїв. Певний час вона створювала ці декоративні вироби для душі.
«Топіарій - це невелике декоративне деревце, яке ще називають “деревом щастя”. Його роблять із різних матеріалів - квітів, стрічок, намистин, кавових зерен. Воно символізує добробут, затишок і тепло в домі. Для мене ці роботи були радше для настрою й внутрішнього балансу», - розповідає майстриня.
«Це були роботи для душі», - коротко додає Тетяна.
Планів і мрій у майстрині чимало. Вона впевнена, що з часом усі вони здійсняться.
«Хочу робити намиста, схожі на наші українські старовинні прикраси. Мрію придбати станок для бісеру й плести гердани. Дуже хочеться повернути моду на українські прикраси - справжні, автентичні, зі змістом», - ділиться вона.
І сумніву немає: у руках Тетяни Гетьман кожна намистина знаходить своє місце, а кожна робота - частинку її душі.