СТРАСНА СЕДМИЦЯ
З наступного понеділка настає найбільш суворий тиждень Великого посту — Страсна седмиця, і кожен день нагадує про страждання Ісуса Христа, з кожним днем пов'язані певні традиції. Останній тиждень перед Великоднем називається ще білим або чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і на першому тижні Великого посту.
Останній тиждень Великого посту об'єднує два протилежні відчуття, про які образно сказав Олександр Олесь: «З журбою радість обнялась». Ще недавно — на Вербну неділю — Христос во здравії їхав на осликові, і йому встеляли путівець листям пальм, а в четвер опівночі один з його учнів на ймення Іуда за тридцять срібних зрадив свого вчителя... Ми не будемо дискутувати — легенда це чи реальність, скажемо тільки: що б там не було, але цей класичний сюжет, цілком суголосний з життєвими реаліями, дійсно заслуговує святописання. Ось чому в народі останній тиждень посту зв'язаний з багатьма обрядодіями. Починаючи з понеділка, кожен день мав своє призначення. Серед них особливо визначалися Чорна середа, Чистий, або Живильний, четвер, Великодня п'ятниця та Страсна, або Великодня субота.
Я коротко зупинюся на деяких особливостях цього тижня.
У понеділок, особливо для жінок, день починався рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, нагадуючи, що «недалечко красне яєчко», а тому потрібно «помити хату». Після обіду йшли в город, щоб до Чистого четверга посіяти все насіння.
Другого дня, у вівторок, жіноцтво золило, прало й прасувало білизну. Чоловіки тим часом працювали в полі й заготовляли найкращі дрова для випікання пасок.
До Великодня годилося зробити стільки писанок, щоб можна було подарувати хлопцям, хрещеникам, навіть випадковим людям, котрі завітають на погостини.
У Великодню п'ятницю люди намагалися вести розмову в помірних тонах — не кричати, не лаятися, не встрявати в суперечки. У цей день, окрім дітей, ніхто не їв. Увечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю, слухали «Плач Богородиці» і приглушене читання Євангелії. Веселитися не випадало, «бо Христос на розп'ятті...».
Нарешті надходила Велика субота, яка власне й завершувала Чистий тиждень. В обов'язки господаря входило насукати свічок і зладнати дору — кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі («галунити яйця» — Київщина, «сливчати сливки» — Карпати). Шкаралупу з яєць, що тріснули або розбилися, відносили до річки й пускали на воду, «щоб допливла до рахманів (померлих душ) і сповістила, що завтра Великдень». Хоч крашанки фарбували в різні кольори, але перевагу віддавали червоному, «бо він нагадує кров Спасителя». Люди вірили, що в свяченому яйці знаходяться сорок милостинь, і там перебуває Дух святий, а тому лушпиння зберігали й підкурювали ним людей та худобу від пропасниці.
У суботній день найбільше трудиться піч — гріється вода, готується смажене й варене їство (на Великдень робити це гріх), печуться паски. Як тільки в оселі згустились сутінки, на покуті запалюють божницю, яка горітиме цілу ніч.
Біля храму молодь розпалює багаття, котре має горіти доти, доки не проспівають «Христос Воскрес». Всі — і дорослі, і підлітки намагалися не спати всю ніч. Казали: «якщо проспить всюношну господар, то виляже пшениця, а коли господиня — льон». Дітей також заохочували до цього різними обіцянками. Отже, в суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко» — прихід довгожданого Великодня.
Василь СКУРАТІВСЬКИЙ («Дідух»).
ЦЕРКОВНІ ОБРЯДИ СТРАСНОГО ТИЖНЯ
• У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосипа, якого заздрісні брати продали в Єгипет за 20 срібняків, сказавши батькові, що його розірвали дикі звірі. Поміркований і великодушний Йосип розглядається як праобраз зрадженого за 30 срібняків Христа.
У понеділок Страсної седмиці служиться молебень, що покладає початок церковному чину мироваріння. Миро — це особлива суміш 50 речовин на основі оливкового масла, запашних трав та смол. Миро вважається святинею, зберігається у вівтарі і використовується в таїнстві миропомазання, що завершує таїнство хрещення, а також при освяченні нових престолів храмів.
Готується миро лише раз у році — з понеділка по середу Страсного тижня, у четвер освячується.
• У вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком, а первосвященики та старійшини хотіли напасти на Нього, але не наважувалися.
• Велика середа — день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день особливо згадується одна євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа хитрістю і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна «грішниця» вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тим самим, як сказав Христос, вона приготувала Його до поховання. Тут же в душі Юди народився злочинний намір видати беззаконній раді свого Вчителя. Тому в церковній службі в середу Страсної седмиці прославляється «грішниця» і засуджується зрада Юди. У цей день на вечірній службі всі віруючі намагаються висповідатися.
• Великі четвер, п’ятниця та субота. На службах читаються уривки з Євангеліє, що розповідають про страждання Христа, здійснюються особливі обряди і молитви. У четвер віруючі згадують становлення таїнства причастя Тіла і Крові Христових — євхаристії (від грецького «подяка»). Велика п’ятниця — найскорботніший день церковного року, тому що саме в п’ятницю Ісус був розп’ятий і помер на Хресті, викупивши людські гріхи. У суботу, згідно з вченням Церкви, тіло Христа «перебувало в труні», але душею Спаситель зійшов у пекло і вивів з нього душі праведників. У ці дні віруючим пропонується суворий піст «заради Страстей Христових», які Він зазнав за гріхи людства. Окрім того, посиленим постом православні намагаються гідно підготувати себе до зустрічі Світлого Христового Воскресіння.