У маленьке село Пархомівка Київської області вже кілька десятиліть навідуються туристи. Знамените село незвичайною церквою, подібної немає в Україні. Через таку оригінальність її спочатку відмовлялись освячувати. Окрасою храму є унікальні мозаїки, виготовлені за ескізами Миколи Реріха. Саме вони врятували 100-літню церкву від руйнації. Яким чином шедеври цього відомого художника, філософа, мандрівника, історика, археолога опинились на храмі у маленькому селі Пархомівка? Про це розповідають відомі блогери – подружжя Пузатків.
Пархомівка знаходиться лише за 120 км від Києва, за 30 км від Білої Церкви, за 12 км від Володарки. Від траси Е95 (Київ-Одеса) – 20 км. Засноване воно в XVI столітті. За легендою чоловік на ім’я Пах вирішив з родиною втекти від татар. У пошуках безпечного місця, він заплив у тиху притоку Росі – річку Тарганку. Знайшов на ній невеликий лісистий острів. Згодом до родини Паха приєднувались інші мешканці. Нове поселення спочатку назвали Пахомів острів, а згодом Пахомів хутір. З часом село стало називатись Пархомівкою.
За століття ці землі змінили кількох власників. Найвидатнішим з них був промисловець, меценат Віктор Голубєв. За часів його володарювання, понад 110 років тому, Пархомівка стала заможнім поселенням. Тут діяли кінний завод, водяний млин, ремісницьке училище для хлопчиків, школа для дівчат, читальня, лікарня, чайна, у якій грав рідкісний на той час грамофон. На місцевих землях вирощувались зернові, овочі й фрукти за останніми технологіями сільського господарства. Сільський парафіяльний храм вміщав 2 тисячі прихожан.
Сьогодні в селі проживає майже 800 мешканців. А відреставрований храм Покрови Пресвятої Богородиці – приваблює багатьох туристів. Церква вражає грандіозними масштабами, незвичною архітектурою, загадковими знаками у зовнішньому та внутрішньому оздобленні. Висота її дзвіниці 50 метрів. Це цілий храмовий комплекс з мурованою огорожею, старовинним садом з рідкісними деревами, житлом священника.
Церква збудована у 1906 році за заповітом власника Пархомівки Віктора Федоровича Голубєва. Він був видатним російським інженером, промисловцем, магнатом.
У XIX столітті В.Ф. Голубєв придбав Пархомівку і перетворив її на зразкове село. Він вкладав значні кошти у розвиток поселення, освіту і побут його мешканців. Хоч більшість часу промисловець проживав у Петербурзі або за кордоном, мальовнича Пархомівка стала для нього особливим місцем. Напевне тому, він заповів поховати себе в улюбленому селі. У 1903 році В. Голубєв помер у Римі, його тіло перевезли у Пархомівку і поховали у склепі. Відтоді почалось будівництво Церкви Покрови Пресвятої Богородиці.
Спадкоємцем родинного маєтку став молодший син промисловця – Віктор Голубєв, відомий сходознавець, філолог, археолог, мандрівник. Оскільки він з родиною мешкав у Франції, маєтком керував старший брат – землевласник, камергер, меценат Лев Голубєв. Тож храм у Пархомівці – це спільна робота обох братів. Віктор займався проєктом, а Лев – контролював будівництво, втілював ідеї батька і брата у життя.
Церква у Пархомівці стала результатом світогляду, творчих ідей і натхненної співпраці науковця-сходознавця Віктора Голубєва, архітектора Володимира Покровського і художника Миколи Реріха. Храм називали «втіленням мрії про красу». В. Покровський був автором проекту церкви. Він захоплювався архітектурою храмів часів Київської Русі. Його проекти поєднували риси давньоруських церков з сучасними (для того періоду) поглядами на архітектуру – гнучкими лініями, використанням у будівництві традиційних і новітніх матеріалів: залізобетону, каменю, дерева, сталі, мармуру, граніту, кераміки, шиферу.
Віктор Голубєв і Володимир Покровський приятелювали з художником Миколою Реріхом, що також цікавився східною філософією і оздобленням храмів періоду Київської Русі. Саме він у 1906 році створив 13 ескізів мозаїк для оформлення храму. З них були реалізовані тільки 2 мозаїки у зовнішньому оздобленні храма. Створені вони знаменитим майстром мозаїк Володимиром Фроловим. Тож завдяки цим митцям, архітектура Церкви Покрови Пресвятої Богородиці поєднала у собі риси давньоруських церков, східні мотиви, неординарні форми і матеріали.
Спочатку Храм Покрови Пресвятої Богородиці відмовилось освячувати церковне керівництво. У ті часи стиль модерн не відповідав православним церковним канонам. До нової архітектури у зодчестві Церква ставилась підозріло.
Довго вирішував Синод, чи приймати таку «дивну» церкву. Лише у серпні 1907 року, через рік після зведення, храм нарешті був освячений. Ця подія зібрала майже 4 тисячі мешканців Пархомівки і навколишніх сіл.
Віктор Федорович Голубєв похований у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, як він і заповів. Над його склепом, з правого боку храму, споруджена невеличка каплиця Святого Великомученика Віктора.