Нещодавно ми розповідали про одну з найстаріших і найвідоміших споруд Шполи — перший двоповерховий будинок міста, який упродовж десятиліть слугував різним установам. Після публікації читачі активно долучилися до обговорення, ділилися власними спогадами та пригадували, які саме заклади й установи розміщувалися в його стінах у різні роки.
І ось маємо ще одне свідчення, яке допомагає відкрити нові сторінки історії цієї споруди. Своїми спогадами поділилася шполянка Наталія Борисівна Бекаревич — колишня лікарка, якій нині понад 80 років. Її розповідь — це не лише свідчення про минуле будинку, а й особисті дитячі враження та родинна пам'ять, тісно переплетені з історією міста.
За словами Наталії Борисівни, свого часу в цій будівлі розміщувалася поліклініка.
«Я пам'ятаю її ще з дитинства. У п'ятирічному віці, приблизно на початку 1950-х років, приходила сюди з мамою на новорічний ранок. Розповідала вірші, співала, хоча, звичайно, більшу частину часу сиділа на маминих руках», — згадує жінка, усміхаючись.
Із цим будинком пов'язана й професійна історія родини Бекаревичів.
«Мій батько — Борис Іполитович — був завідувачем Шполянської лікарні та акушерсько-гінекологічного відділення. Він багато читав, писав, працював за великим дубовим столом. Збереглися його медична література, печатки та інші речі, пов'язані з лікарською справою. Все це – батьків дубовий стіл, крісло, печатки та книги я свого часу передала до музею, який згодом також діяв у цьому приміщенні», — розповідає Наталія Борисівна.
За її спогадами, у середині 1950-х років у будівлі сталася пожежа, після якої поліклініку перевели до іншого приміщення — туди, де нині розташована податкова служба. А цей будинок отримав нове призначення.
«Коли я навчалася у восьмому-дев'ятому класах, тут уже діяла бібліотека. Спочатку нею завідувала Антоніна Петрівна — дружина хірурга Павла Пилиповича Лихолая, якого добре пам'ятають шполяни старшого покоління, а пізніше — Олександра Іванівна Туманова», — пригадує пані Наталія.
Нагадаємо,