У січні 1860 року вперше було опубліковано повне видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Збірку надрукували в Санкт-Петербурзі в друкарні Пантелеймона Куліша за фінансової підтримки відомого цукроварника, мецената Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився у 1859 році у Млієві під час своєї останньої подорожі Україною.
Тираж склав 6050 примірників, на які П. Симиренко виділив 1100 карбованців.
Книжка мала посвяту: «Марку Вовчкові, на пам’ять 24-го січня 1859 року» і коштувала 1 руб. 50 коп. сріблом. Продавалася вона у всіх книжкових магазинах.
Це видання було значно повніше від попередніх: сюди увійшло 17 творів.
На початку – портрет Тараса Шевченка, створений художником Михайлом Микешиним, гравюру з якого виконав Георгій Гогенфельден.
Проте поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», вірш «Заповіт» і подібні до них твори не могли увійти до видання через цензуру. Їх надрукували у Лейпцигу окремою книгою для нелегального поширення у Росії.
Поему «Гайдамаки» було дозволено до друку, проте без вступу, у тексті якого цензор побачив крамольні думки і вилучив.
Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов». Це перший переклад Т. Г. Шевченка на російську мову. Редактором та укладачем виступив російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель.
У фондовій колекції музею Тараса Шевченка знаходяться чотири оригінальні видання «Кобзаря» 1860 року, одне з яких розміщено у експозиції музею.