Нещодавно депутат Шполянської міської ради Володимир Пасєка відгукнувся на прохання жительки Шполи Оксани Черненко зрізати чотири аварійні осокори у її дворі, які наносили велику шкоду житловому будинку господині та несли серйозну загрозу не лише його мешканцям, а й сусідам. Втім, така добра справа стала кісткою в горлі місцевому політику Віктору Слюсарю, який і пальцем не поворухнув, щоб допомогти жінці у скрутній ситуації, натомість у пресі почав ставити під сумнів благородність дій Володимира Пасєки, оприлюднюючи свої здогадки щодо того, куди депутат подів деревину і який дохід за неї отримає.
Саме такі публічні роздуми «диванного критика» місцевого розливу про долю зрізаних на чужому подвір’ї дерев і змусили Оксану Черненко звернутися до нашої редакції.
— Я ніколи в очі не бачила і не знаю, хто такий цей Віктор Слюсар! Проте він чомусь взявся використовувати мене у своїх якихось невідомих цілях. Ніхто не давав права цьому чоловікові за мене робити висновки: благодійну справу зробив Володимир Артемович, чи ні. Я безмежно вдячна депутату Пасєці за його доброту і чуйність, за те, що допоміг знешкодити таку проблему. Я багато разів зверталася в різні інстанції, аби допомогли зрізати аварійні дерева, але далі огляду з боку всіляких комісій із папірцями справа не рухалася. Минулого року наш вуличком Сергій Струк пообіцяв, що організує зрізання дерев і згодом Володимир Пасєка дав добро на безкоштовне проведення цих робіт. І він це зробив безкоштовно, розуміючи моє скрутне становище, бо я не маю фінансових можливостей оплатити оренду техніки і роботу працівників. Дочекалися зими, бо потрібно було, щоб опало листя, яке надто б ускладнило роботи. Для того, щоб ліквідувати аварійну ситуацію на моєму подвір’ї, Володимир Артемович працював три дні, це була складна задача. А дерева виявилися повністю трухлими. Цей непотріб лишився у мене в дворі, з яким якось розберуся, а дещо я віддала йому на знак подяки, хоча я не знаю, що він робитиме із тим деревом, яке ні на що, мені здається, не годне. Як міг невідомий мені пан Слюсар порахувати якісь прибутки, коли він навіть не бачив, в якому стані перебували осокори? Можливо, потрібно було запросити його на показ порожніх всередині пеньків від колишніх велетнів та на збір кажанів, які, як виявилось, жили у дуплах цих дерев?
Я вдячна також і голові вуличного комітету Сергію Струку, який домовлявся із Володимиром Пасєкою та організовував тимчасове відключення електропостачання РЕМом, а це також потребувало неабияких зусиль. Тож за таку непідйомну для мене справу я щиро дякую моїм благодійникам, а кому там вони дорогу перейшли, я не знаю. Від мене особисто — їм щира дяка, і я це називаю благодійністю!
Наталія ДАВИДЕНКО