За панібратство, друже липню, вибачай,
Ми так давно знайомі із тобою –
Десятки років промайнули чередою,
А ти такий же, як і зазвичай.
Зелено - молодий й спекотно - зрілий,
Розважливий в коротко-свіжих ранках,
Розслаблений в юнацьких забаганках,
Наче вінок купальський, сплетений уміло!
І в тім вінку – й домашні пишні квіти,
Немов розкішні пещені панянки,
І польові простенькі квіточки-селянки,
Що, все ж, уміють серце обігріти!
Ти обізвешся, липню, співом птаха,
Чию і назву пригадать непросто
І зрозуміть – це ти прийшов у гості,
Чи я блукаю, мандрівник-невдаха?
Тебе ж я, липню, швидко упізнаю
В нічному гуркоті далекої грози,
В завзятім рості виноградної лози,
У шелесті, обом знайомого нам, гаю.
І знаєш, липню, а давай помрієм,
Щоб ти завжди вершиною був року,
Не піддававсь чиїмось впливам збоку,
Щоб ти лишався липнем, я ж – Сергієм !
Сергій Семчак, м. Шпола.