Що вам більше подобається: отримувати подарунки чи дарувати їх? Мені, наприклад, ― дарувати. Особливо, коли наперед знаєш, що твій подарунок буде до душі. А якщо він ще й зроблений власними руками, в нього вкладено свою любов і тепло свого серця ― то він просто безцінний! Вміти порадувати своїх близьких людей чи друзів власноруч створеними виробами ― це теж мистецтво.
Майстрині Ользі ЗАДВОРСЬКІЙ неймовірно пощастило, адже Бог наділив цю жінку великим талантом творити.
Творить душею
Ольга з дитинства тягнулась до прекрасного. Дівчина мала такий величезний творчий потенціал, що просто вагалася, в якому саме жанрі застосувати все своє вміння. Тож пробувала себе в усьому. А, здобувши спеціальну освіту, ось уже майже три десятиріччя працює художником-оформлювачем районної бібліотеки та бере участь у різноманітних виставках декоративно-ужиткового мистецтва, фестивалях, конкурсах, де представляє свої роботи.
З ранніх років Ольга Задворська полюбила в мистецтві живопису жанр пейзажу, через який передавала свій особливий настрій та унікальний стан природи, навчилася відчувати його і переносити на полотно. Це був лише початок творчої діяльності. А далі Ольга Іванівна пробувала себе вже у різних жанрах декоративно-ужиткового мистецтва. Займалась виготовленням іграшок з природного матеріалу, захопилась технікою квілінгу, декупажу, виготовленням виробів з холодної порцеляни, займалась розписом по дереву, амігурумі (японське мистецтво в’язання маленьких м’яких іграшок), зараз виготовляє вироби із солоного тіста, ляльки-мотанки, м’які дитячі іграшки та обереги. А головне, що пані Ольга не просто працює, вона творить своєю душею.
Ольга Іванівна має двох синів, котрі також творчо обдаровані. Старший ― Владислав, здобувши освіту, нині займається розписом храмів Києва. Молодший ― Артемко, який навчається у 6 класі, допомагає мамі виготовляти іграшки. До речі, Артемко став переможцем обласного конкурсу «Книга пам’яті роду мого», на який разом із мамою власноруч виготовив унікальний альбом, де розмістив спогади та фотографії свого родинного дерева.
Ляльки-мотанки є символом зв’язку між поколіннями
За що б не бралася пані Ольга, все у неї виходить майстерно. Ольга Іванівна виготовляє різні ляльки ― обереги, мотанки, веселих звіряток. Бо як їх можна не любити, коли вони виходять такими симпатичними? Тим паче, що здавна і дитяча іграшка, і обереги родини були і нині є могутніми магічними талісманами та символом зв’язку між поколіннями. Головне призначення таких виробів ― берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів.
Історія виготовлення ляльок йде ще з прадавніх часів. Це й мотані, або вузлові ляльки, виготовлені з м’якого матеріалу ― шкіри або тканини і з ниток. Перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.
Лялька-мотанка — це наша українська народна лялька, наш автентичний атрибут прадавнього українського мистецтва. А різниця її від інших іграшок в тому, що в ляльці - мотанці відсутнє обличчя. За уявленнями язичників через обличчя в ляльку вселяється душа. А душа буває або доброю, або поганою. До речі, найперша така лялька була виготовлена понад 5 тисяч років тому.
Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей та бід. Мотанка несе в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якою створена, всю сонячну енергетику!
В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток. Спосіб простий — перекручування й перев’язування тканини.
На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай. «Лялькою» називається і перший обжинковий сніп, закручений особливим способом. Голова приєднується дуже просто: до колодки, до кукурудзяного качана та ін. Мотанка навіть може не мати рук, тільки обгортається тканиною. І тут вже годиться все, що знайдеться в господарстві. Раніше найціннішою прикрасою для ляльки ставали шматки старих вишитих сорочок, іншого одягу.
Вироби із солоного тіста
Свої вироби Ольга Іванівна продає в одному із магазинів міста, де їх купують як сувеніри-подарунки. Свої оригінальні роботи представляє й на різних виставках та ярмарках, де вони користуються попитом. А необхідні матеріали замовляє в інтернет-магазинах, наповнювачі для них (наприклад, синтепон) купує в магазинах міста, як і тканину. Іноді, натрапивши на якусь річ і уявивши, що її можна використати для чогось в роботі, купує її. Так було, наприклад, коли в одному із магазинів вона натрапила на костюм Діда Мороза. І з нього змогла викроїти багато маленьких костюмчиків для ляльок. Рамки для виробів із солоного тіста зазвичай купує в художніх салонах.
Дуже оригінальні композиції виходять у Ольги Іванівни з ляльками, зробленими із солоного тіста. Їй вдається через шматочок ма-теріалу дуже влучно передати образ свого героя.
Як розповідає майстриня, із солоного тіста можна створити і просту дитячу саморобку, і справжній шедевр, бо цей матеріал універсальний і доступний. Тут, мабуть, дійсно, головне для художника ― надати обличчю такий вираз, який би міг точно передати задуманий образ.
Ольга Іванівна любить працювати із солоним тістом. Зазвичай створює героїв казок, або образи, які народжуються випадково. Обличчя, руки та ноги робить із тіста. Одяг шиє для них полотняний або з мішковини. Волосся виготовляє з ниток. Тут для фантазії — велике поле діяльності.
Як розповідає майстриня, зазвичай основними компонентами для виготовлення виробів є сіль та звичне борошно. Існує кілька рецептів солоного тіста. Їх змішують у співвідношенні 1:1, або на 2 склянки борошна беруть 1 склянку солі. Майстриня використовує дрібну сіль «Екстра», бо з крупною сіллю тісто буде розсипатися. Води додає стільки, щоб тісто вийшло менш щільним, ніж пластилін. Вимішує його руками, додаючи столову ложку олії, щоб тісто менше липнуло до рук. Висушує деталі або на сонці (влітку), або на газовому котлі (в холодну пору). Потім розмалювує і «одягає» своїх героїв.
Впевнені, що якщо нам не вистачатиме казки у здійсненні наших планів, підтримки, удачі, символ прийдешнього року ― мавпочка, зроблена своїми руками, оцінить наші намагання і прагнення і буде впродовж всього року до нас прихильною.
Лариса БАЧИНСЬКА (фото автора).
ВИГОТОВЛЯЄМО ВЕСЕЛИЙ ТАЛІСМАНЧИК 2016 РОКУ
(майстер-клас від художника Ольги Задворської та її сина Артемка)
Якщо ви захочете здивувати своїх друзів цікавими новорічними сюрпризами, то мавпочка — символ 2016 року, та ще й виготовлена своїми руками, буде найкращим подарунком.
Тож, шановні читачі, виготовлятимемо ось цю тваринку із тканини Для цього підготуємо необхідні матеріали ― тканина (краще, щоб це був велюр або байка, забарвлення вибирайте на свій смак, але беріть кольори не темних тонів, мавпочка має бути веселою).
А ще знадобляться — прозорий клей для тканини, ножиці і наповнювач, яким набиватимемо іграшку (синтепон).
* Заздалегідь готуємо викройку — шаблон, малюємо її на папері. Можна і в Інтернеті знайти, роздрукувати на принтері, і вирізати елементи: тіло мавпочки, її обличчя, яке розмальовується та наклеюється, і хвостик. Тканина для обличчя має бути гладенькою, щоб легко розмальовувалась.
* Приготовлені шаблони (викрійки) кріпимо шпильками до тканини. І простим олівцем, який готуємо заздалегідь, обводимо деталь по контуру.
* Далі треба обвести контур тіла мавпочки, її обличчя, хвостик, який Майстриня Ольга ЗАДВОРСЬКА разом із сином Артемком виготовляють мавпочок — символ наступного року.
кріпитиметься окремо.
* Потім необхідно обстрочити контури на тканині. При цьому слід пам’ятати, що у деталей потрібно по краях залишати місце на припуски.
* В елементі викройки, де кріпитиметься хвостик, робимо надріз, щоб вивернути викроєну форму за допомогою довгої дерев’яної палички.
* Тепер набиваємо іграшку, проштовхуючи наповнювач паличкою всередину, у всі куточки, щоб не було порожніх місць, іграшка має бути досить щільною. (Цю операцію зазвичай робить Артемко).
* Далі приклеюємо мордочку і хвостик. За допомогою пастелі або фломайстра-БлоПена можна надати мордочці тону і розмалювати, для від-блисків очей використати гуаш. Мавпочка може посміхатися, показувати язик, словом, як вам буде до вподоби.
* Потім одягаємо наш талісманчик. Ось така симпатична мавпочка вийшла.