Руслан Горовий — український журналіст, автор проєкту "Служба розшуку дітей", режисер-документаліст, письменник та волонтер. Він є автором 15 книжок, уривки з яких читає під час турів з видавництвом "ТаТиШо". У Шполі він побував вперше. Зустріч відбулася, 4 січня, у міській бібліотеці.
За останній рік Руслан з видавництвом зробили понад 70 зустрічей в Україні саме в бібліотеках. Це абсолютно різні регіони: Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Херсонщина, Одещина, Київщина. З книжковим туром на Черкащині Горовий побував у містах — Золотоноша, Черкаси, після Шполи поїхав у Багачеве.
“Саме бібліотеки під час війни стали місцем концентрації українців. Українців не просто по паспорту, а українців по суті. Зараз бібліотеки збирають тих, кому треба українське спілкування, треба українська книжка, поєднують це з плетінням сіток або проводять мовні курси”, — зазначає Руслан.
Письменник-волонтер намагається влаштовувати такі зустрічі, бо є запит на українське, щоб повертати мову, яку знищували роками, тож зустрічі безкоштовні. Робота видавництва поділена на дві половини. Все, що продається в Україні направляється на розвиток видавництва.
Гроші за книжки, які продаються за кордоном – на армію, або на деокуповану територію. Тож завдяки книжковим турам за кордоном, які Горовий влаштовує з дружиною, придбали чотири "пікапи" для військових, закупили близько ста машин дров для людей з деокупованих територій, відремонтували 12 автомобілів для армії.
Руслан Горовий народився на Сумщині, у місті Конотоп. Згодом почав жити на Донбасі, у Краматорську.
"Я з російськомовної сім'ї, мої батьки не говорили українською. Перша мова, яку я вчив - це російська, але не називаю її рідною. У родині трохи мішаною говорили дід з бабусею, втім основною була російська, — каже письменник, — єдина, хто розмовляла в сім'ї українською була прабабця по маминій лінії. Жартувала вона українською мовою".
На зустрічі із шполянами Руслан Горовий розвіяв міф, що весь Донбас говорить російською.
У селах розмовляють українською мовою, як і скрізь в Україні, каже Горовий, саме на Донбасі на відміну від Конотопа, він дізнався про визвольні українські війни, про голодомори.
"На Донеччині мені розповіли про масштаби голодоморів, раніше я не розумів того всього, що відбувалося. Люди розказали про "психушки", про "розстріляне відродження", про тюрми. І я зрозумів, що не буду "совковою" людиною, хочу бути українцем по суті, а не в паспорті. Тож в 1995 році почав спілкуватися українською мовою", — зазначив режисер-документаліст.
Відомі книги автора цікаві і легкі для читання, їх залюбки купують українці, читають військові. Назвемо декілька з них: "ЙБН БЛД РСН", "Казки на ніч", "13 оповідань, або Те, повз що ми проходимо не помічаючи", "Усі ми родом не з Києва", "Гагарін і Барселона" та інші.
Читав Руслан Горовий шполянам і поезію своєї дружини Людмили Горової – авторки поезії "Сію тобі в очі", яка увійшла в однойменну збірку. Текст поклали на музику гурт "Angy Kreyda".
На завершення зустрічі Руслан Горовий подарував декілька авторських книг Шполянській бібліотеці, відповідав на запитання, робив спільне фото та селфі зі шполянами.