Лозуватський дендропарк - одне з найунікальніших зелених надбань Черкащини, закладене ще у 1970 році. Тут зібрано сотні рідкісних видів дерев із різних куточків світу. Водночас за понад пів століття існування парк так і не зазнав жодного капітального ремонту. Сьогодні він утримується завдяки зусиллям кількох працівників і сподіванням на підтримку ззовні.
Автором і творцем Лозуватського дендропарку став місцевий житель, кандидат біологічних наук Іван Гегельський. Саме він спроєктував парк і висадив тут 250 видів рідкісних екзотичних дерев та кущів, створивши унікальний природний об’єкт, аналогів якому в регіоні майже немає.
Серед найцінніших насаджень - тюльпанове дерево, ялиця Дугласа, завезена з американських Кордильєр, тис далекосхідний, а також близько 60 видів дубів. Окрасою парку є численні туєві алеї. До наших днів збереглися й особливо рідкісні породи дерев - гутаперча, коркове дерево, бархат амурський.
Окремої уваги заслуговує ведмежий горіх. На момент його висадження таких дерев в Україні було лише два - одне на Полтавщині та друге саме в Лозуватському дендропарку.
Свого часу парк було включено до туристичної програми «Золота підкова Черкащини», однак жодних робіт у його межах так і не проводили.
Родзинкою дендропарку є острів, до якого з двох берегів прокладені підвісні містки. Ця локація могла б стати справжнім туристичним магнітом, утім нині парк перебуває у занедбаному стані. Водночас місцями помітно, що за ним намагаються доглядати власними силами.
Староста села Сергій Мельник розповідає, що за 56 років існування дендропарку тут жодного разу не проводили капітального ремонту.
«Багато людей мобілізовані, персоналу катастрофічно не вистачає. Зараз на все село працюють лише три людини. Коштів на парк не виділяють, усе підтримуємо власними силами», - зазначає він.
Частина інфраструктури парку нині перебуває в аварійному стані: деякі альтанки повністю зруйновані й потребують реставрації. Відколи парк відкрили, жодних капітальних вкладень у нього не здійснювали - територію доглядають настільки, наскільки дозволяють можливості громади.
Загальна площа дендропарку становить 13 гектарів. Водночас працівникам комунального підприємства доводиться обслуговувати не лише сам парк, а фактично всю зелену зону села. У центрі, біля клубу, розташовано ще 4 гектари парку, а також дві ділянки площею по одному гектару. Крім того, догляду потребує центральна частина населеного пункту - її необхідно косити, прибирати та утримувати в належному стані.
«Роботи - з ранку до ночі. Комунальних працівників не вистачає. Парк потрібно постійно утримувати: десь дошка на мосту підгнила - міняємо, підфарбовуємо, косимо, прибираємо. Все доводиться робити своїми руками», - додає Сергій Мельник.
Цього року планують виділити кошти з бюджету на облаштування тротуарної доріжки. Водночас, щоб привести дендропарк у належний стан, потрібен не один мільйон гривень.
Єдиними масштабними роботами за весь час існування парку було облаштування вуличного освітлення у 2018-2019 роках за кошти обласного бюджету. Більше жодних ремонтів тут не проводили з моменту відкриття.
Сергій Мельник переконаний: якби вдалося знайти інвестора та залучити значні кошти, у дендропарку можна було б запровадити платний вхід, відремонтувати оглядові майданчики та перетворити його на повноцінний туристичний об’єкт.
«Потенціал у парку величезний, але без фінансування ми самі цього не потягнемо. Тому зараз основні сподівання - на грантові програми, у яких громада бере участь постійно», - підсумував староста села.