Письменника, громадського діяча, політика Василя Шкляра народив Шевченків край. Один з найвідоміших та найпопулярніших в Україні та поза її межами літератор — автор біля двох десятків книг. «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Залишинець. Чорний Ворон» (2009), «Маруся» (2014), «Чорне сонце» (2015) складають, безумовно, золотий фонд вітчизняної літератури.
Пропонований на здобуття літературної премії ім. Олекси Влизька роман «Троща» прийшов до читачів 2017 року. В оповіді про феноменальну героїку Української повстанської армії у війні проти московських окупантів, у висвітленні характерів героїв, у достовірному змалюванні жертовних умов спротиву, відстеженні геополітичних обставин для народного війська, — повною мірою розкриваються особливості великого таланту нашого земляка.
Множинністю художніх увиразнень, смислових інтерпретацій, змістоформових прийомів автор не лише дешифрує і розвінчує новаційні, похідні від радянських, єзуїтські пропагандивні очорнення української самопосталої і самотривалої мілітарної сили, а магією проникнення, вживлення свідомости й почуттів у події минулого століття акумулює і концентрує естетичну націєлюбну енергію в Слові, доносить од першоджерел комбатантської пам’яти перемиті зерна правди сучасникам.
Напруга зболеного серця Василя Миколайовича понад сюжетні лінії, відскановані в особливостях прикарпатських говорів, — діалоги, краєзнавчу топонімічну і ландшафтну достовірність, означує, а властиво ошляхетнює, українську солідарність, вивищує ідею великого з’єдинення і мертвих, і живих, і не народжених українців в битвах за свободу України, в боротьбі, яка ніколи не припинялася.
За спадковою звитяжністю поколінь твір «Троща» — це Шкляреві абсолютні слух і бачення діалектики тисячолітнього поступу мужнього волелюбного народу, а для нас, читачів, головний ключ до глибшого розуміння свого покликання в світі, призначення в житті.
В усіх сенсах літературна премія імени 26-літнього поета-Витязя, провісника і утверджувача українських перемог, проекційно до епічного відображення таких перемог, — відповідає духу й літері, в номінаційному поданні справедливо адресна.
Сергій ТКАЧЕНКО, член Національної спілки письменників України