Цю історію розповіли прикордонники з позивними Лавр та Білорус після повернення з позицій. Це розповідь про чотирьох воїнів бригади Держприкордонслужби «Помста» — Лавра, Білоруса, а також Удава та Борзого.
Хлопці тривалий час стримували російську агресію на передовій: понад три тижні в районі Рідкодуба та 53 доби — в районі Карпівки. Вони тримали оборону, відвойовували захоплені окупантами позиції та закріплювалися на них. Вистояли під постійними штурмами, мінометними та дроновими атаками. Долали не лише натиск противника, а й виклики погоди та побутові труднощі. Укріплювали позиції, підтримували один одного.
Унаслідок цих боїв Борзий, на жаль, загинув. Удав отримав численні поранення. Лавр певний час мав проблеми з зором і погано чує після двох контузій…
Іван отримав позивний Білорус через специфічний діалект — він виріс біля кордону з Білоруссю. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік перебував у Польщі на заробітках. Після деокупації рідного села повернувся в Україну. Згодом вирішив доєднатися до Сил оборони й за прикладом старшого брата пішов служити до прикордонників.
Сергій, позивний Лавр, родом із Сумщини. Працював у Києві, де й отримав повістку.
«Прийшов мій час. Можна сказати, пішов добровільно. У мене батько був прикордонником», — каже Сергій.
Через російську агресію звичайні українські чоловіки стали воїнами-прикордонниками й волею долі опинилися у бригаді «Помста», де після підготовки та злагодження отримали свій бойовий досвід.
За інформацією пресслужби ДПСУ