Він завжди з нами, наш Пророк!

9 березня — день в Україні, прирівняний до державного свята, день народження нашого Пророка, великого генія української нації Тараса Григоровича Шевченка. І мов до невичерпного джерела, небайдужі українці постійно припадають до цієї духовної спадщини, життєвої філософії, історичної правди і послань майбутнім поколінням. І не міліє ця криниця істини нашого національного родоводу. Цього року маємо декілька цікавих новинок, якими порадували вітчизняні письменники-дослідники Шевченкового життя.

У Києві відомий письменник Віктор Жадько, автор енциклопедії «Черкащина», до якої увійшли і матеріали про Шполянський район, презентуватиме свою нову працю — видання про Тараса Шевченка «Київська земля — Тарасова колиска».

Автор пише про свою нову книгу: «Із покоління в покоління українці передають розповіді про улюбленого поета і художника — Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861), про місця Київської землі, які відвідував та які, завдяки цьому, стали історичними. Це — села Моринці, Кирилівка (Керелівка, Шевченкове), Андруші, Бровари, Бориспіль, Будище, Вільшана, Кагарлик, Потік, Переяслав, Яготин, міста Біла Церква, Бориспіль та інші населені пункти. Склалася думка, що Тарас народився на Черкащині. Насправді ж це історична неточність. Черкаська область утворена 7 січня 1954 року. В XIX столітті Шевченкова мала батьківщина входила до Київської губернії. Ми — а це ті, хто долучився до випуску видання — вперше благословляємо у світ цикл документальних публіцистичних нарисів, де розповідається про Тараса Шевченка як уродженця Київщини. Ця книжка — сучасне прочитання життя і творчості Тараса Григоровича, результат копіткої багаторічної пошукової праці автора, який вивчив і дослідив Шевченкове творче і буденне життя, проїхав увесь шлях містами й селами колишньої Київської губернії, що ними Тарас мандрував.
Вперше в шевченкознавстві точно визначені та вказані місця, де поет і художник писав вірші, з яких змальовував краєвиди та історичні пам’ятки в Києві та містах і селах Київщини. Багато уваги автор приділяє історії створення малюнків Тараса Григоровича, минувшині краю, який любив Шевченко, долі особистостей, з якими Кобзар зустрічався, а їх близько сотні.
У творчій праці використано багатий культурологічний матеріал. Видання призначене для істориків, краєзнавців, учителів, шевченкознавців, широкого загалу читачів».

«Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка»

 

Нещодавно побачив світ роман-трилогія «Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка» Антонії Цвід, який в охудожненій формі доносить найважливіше з біографії видатного поета. Деякі любителі літератури Шполянщини вже мали змогу прочитати цей твір та висловлюють надзвичайно гарні враження.

Зокрема, автор публікації про новий роман Цвід Дмитро Дроздовський пише: «Авторка в особливий спосіб показує зміни у сприйнятті Т. Шевченка, які сталися під час Революції Гідності. У ті буремні 2013-2014 роки з’явилася така внутрішня потреба: ми — навколо Шевченка. Йдеться передовсім про зміну сприйняття пророка. Він раптом усвідомлюється як жива людина, яка кохала, переживала свої пристрасті, свої драматичні історії... І тут, у новоявленому романі, Шевченко постає поруч із нами як образ, наділений пристрастю, широкою амплітудою «живих реакцій».

Твір Антонії Цвід про життя і творчість нашого Кобзаря мені видається дуже актуальним. Погляньмо, який бум сьогодні у світовій кінокультурі переживає література класична, література ХІХ століття. Хочу особливо звернути увагу на деякі екранізовані тексти. Кілька років тому було поставлено «Анну Кареніну» в Голлівуді з Кірою Найтлі в головній ролі, а який дивовижний бум був пов’язаний із реактуалізацією Шерлока Холмса в Бі-Бі-Сі-шнійкіноверсії! І фактично зараз перед нами текст, який, на мою думку, є прекрасним кіносценарієм для серіалу. Це може стати чудовою формою популяризації творчості Т. Шевченка в різних аудиторіях.

Кілька років тому Михайло Слабошпицький видав прекрасну річ — «Що записано в книгу життя». Своєрідний діалог історій про дивовижних людей, які зробили чимало для утвердження української ідентичності: там і Чикаленко, і Коцюбинський... І Антонія Цвід фактично активно утверджує цю започатковану традицію історієписання, створення наративу, який є репрезентацією «літератури факту»…

Маю велике бажання побачити цю історію втіленою в кінообрази, в кінофільм за сценарієм, який, по суті, створила Антонія Цвід. Це — величезна подія в нашій літературі! Автор як митець змогла зробити високоякісне мистецьке відтворення архівних матеріалів, заглянути в долю Шевченка: красиво, вишукано й делікатно, без переходу в якусь банальність, бульварщину. І насамкінець хочу наголосити — це елегантний і мистецький твір людини, яка знає, що таке любов і яка пише про людину, яка вміла любити.

Підготувала Ганна ШВЕЦЬ