«Ми вас раді вітати на території своєї колиби» – такими словами запрошують гостей у кафе «Колиба», що у Сигнаївці. Навіть якщо ви ще там не бували, ви точно бачили це мальовниче місце, коли їхали зі Шполи до Черкас чи навпаки.
Ольга Атаманенко, господиня й ідейна натхненниця закладу, зустрічає вас у традиційній вишиванці. «Я дуже люблю вишиванки, і маю їх багато. Це дуже гарно», – каже вона.
Територія «Колиби» нагадує краєзнавчий музей просто неба. Вироби з дерева, бесідки, гойдалка, різнобарвні клумби, ландшафтні деталі створюють сімейний затишок вже з перших секунд відвідин кафе.
Перше, що ви помічаєте – це неймовірної краси квіти на клумбах, за якими Ольга доглядає сама. Потім вашу увагу привертає водяний млин із водоспадом і озерцем, у якому цвіте лілія. «Зацвіла лілія вже. Це Таня, наша працівниця, принесла. Взимку вона не залишається у воді, я її вже весною висаджую у горщик, і так вона в озерце потрапляє», – розповідає Ольга.
Доріжки ведуть далі до бесідок, які з усіх боків обсаджені деревами й квітами. Вдень тут можна заховатися від сонця і посидіти на гойдалці, а ввечері найбільша бесідка перетворюється на танцювальний майданчик. За бесідками, посеред клумби, видніється дерев’яна криниця.
Куди б ви не глянули, скрізь є деталі, що додають українського колориту «Колибі»: дерев’яні фігури партизанів, віз, хатинка Баби Яги, а також давні атрибути господарства.
Всі оздоби – ручна робота Ольги і її чоловіка, Миколи: «Ми вдвох з чоловіком це робимо. Я придумую щось, а він уже виконує це. Він взагалі дуже гарні вироби створює. Гойдалок, наприклад, він багато робив і продавав: є і у Шполі, і у Харкові навіть».
Після прогулянки територією час уже йти до кафе. Будівля «Колиби» повністю дерев’яна, а зруб для будівництва везли аж із заходу України. До речі, ідею створити саме такий заклад Ольга придумала у Закарпатті: «Я завжди хотіла готувати їсти. Як було мені 55 років, я відвідала Закарпаття, Міжгірський район, село Сойми. Поїхала я там на екскурсію, і побачила справжню колибу, із ковбасами, салом навішаним, з вишиванками старовинними. І так мені це захотілося, що пішла я розпитувати у господарки. А як приїхала додому, почала розказувати всім, поки ми остаточно не вирішили, що можемо робити».
Завдяки великій увазі до деталей, Ользі й Миколі вдалося відтворити справжню колибу. «Колиба – це ж хижа гуцула. Вони в горах будуються, без вікон. Зверху відкрито, і вони там палять вогнище, сушать одяг, їжу всяку. Це їхнє житло літнє», – розповідає Ольга.
У центрі кафе і справді можна розпалити справжнє вогнище, столи застелені вишитими скатертинами, а стіни оздоблені поличками із глечиками, горщиками й ліпленими картинами, які Ольга привезла із Трускавця.
Кухня у «Колибі» – традиційна українська, а родзинкою є закарпатські страви. «Є у нас бограч, бануш, токан, торбинка гуцула, ковбаски, картопля. Найбільше замовляють бограч і торбинку гуцула», – розказує Ольга. Рецепти закарпатських страв дізнаються у різних місцях: якщо десь спробували, обов’язково треба спитати, як таке готувати. «Буває, що й не кажуть рецептів, але таке дуже рідко. Я сама ніколи не приховую рецептів. Риба по-закарпатськи у печі, наприклад, готується просто. Треба свіжий короп, і щоб він у солі побув не менше трьох годин. Начиняю потім цибулькою і спеціями, і у піч. Дуже смачно виходить, трохи схоже на копчену рибу» – ділиться секретами власниця.
У «Колибі» немає напівфабрикатів: «Ми все робимо самі. Пельмені, вареники, деруни – все свіженьке і наше. Заготовки ми теж самі робимо, квасимо і маринуємо огірки, помідори, капусту» – розповідає Ольга.
Відвідати кафе «Колиба» – це як прийти в гості до дружньої сім’ї, де ви смачно поїсте, погуляєте і відпочинете у тіні ялин.
Олександра Лісогор