У Шполі, в приміщенні діючої аптеки, облаштували мінімузей фармації, де зібрані старовинні пляшечки, рецептурні книги, ваги та навіть друкарська машинка.
Журналісти «Шполяночки» поцікавилися цією ініціативою та дізналися більше про те, як і навіщо створили цей музейний куточок.
Ідея облаштувати експозицію належить провізорці Наталії Шпиці. Її підтримала колега Аня, а допомогло втілити задум керівництво Черкаське обласне комунальне підприємство, яке надало фінансову підтримку проєкту.
«Одного дня я тримала в руках стару аптечну пляшечку ще зі скляною пробкою, жовтувату, з етикеткою, написаною від руки. І відчула, це не просто річ. Це пам’ять. Це тиха розповідь про час, коли аптека була майже храмом науки і довіри», - згадує Наталія.
Це відчуття стало поштовхом до створення куточка історії просто в приміщенні діючої аптеки. Наталія зізнається, що часто замислювалася який вигляд мала аптека сто років тому та чим користувалися фармацевти.
Поштовхом також стало й те, що в цій аптеці завжди берегли історію: усі попередні завідувачі зберігали старі книги, прилади, пляшечки — не поспішали викидати, бо розуміли їхню цінність.
У музейній зоні вже можна побачити десятки експонатів: старовинні аптечні ваги та маленькі гирі, друкарська машинка, скляні флакони з оригінальними етикетками, аптекарську ступку початку ХХ століття, рецептурні книги, а також аптечну шафу, відновлену вручну.
«У нас є книги наказів середини ХХ століття, старі ваги для зважування ліків, аптекарські пляшечки зі справжніми етикетками та багато медичних виробів тих часів», - розповідає Наталія.
Багато предметів експозиції знайдені в складських приміщеннях аптеки, принесені колегами, знайомими, а іноді й самими відвідувачами.
«Одного разу жінка принесла скляні шприци. Сказала: «Це я використовувала у своїй роботі, не хотіла викидати. І вони тепер частина нашої історії», - додає Наталія.
Мінімузей став осередком ностальгії та натхнення. Люди підходять, розглядають експонати, згадують своє дитинство, розповідають про родичів, які працювали в аптеці. Часто приносять власні «сімейні реліквії», що поповнюють експозицію.
«Хотілося нагадати: фармація це не просто продаж таблеток. Це наука, людяність, пам’ять про тих, хто зцілював до нас. Це руки, які готували ліки вручну, це рецепти, передані з покоління в покоління», - каже Наталія.
Особливе захоплення музей викликає у дітей, для них це справжній портал у минуле, без підручників, але з експонатами, які можна побачити власними очима.
«Діти в захваті. Для них це як мініподорож у минуле: жива, цікава, справжня, з очима, які горять», - каже Наталія.
В майбутньому для відвідувачів можуть створити екскурсії та проводити майстер-класи.
«Хочемо розширювати музей, організовувати екскурсії, запрошувати школярів і студентів, щоб надихати майбутніх медиків і фармацевтів. Адже кожна така зустріч це можливість передати повагу до професії й любов до справи. А головне, додає вона, - продовжити збирати історії. Бо в кожному предметі чиясь пам’ять. А її треба берегти, як найцінніший рецепт».